Паразит

Телефон розривався. Галя ввімкнула світло і подивилася на годинника. О пів на другу ночі. Кого це колотить?

 ­­­­­­­­­­­­­­­­­– Ти що, спиш? – почулося у слухавці, ­– Накривай на стіл! Я зараз буду.

   Дівчина встала, тихо вилаявшись. Ну чому його завжди приносить посеред ночі?

  Вона дістала з холодильника курячі ніжки. Поставила в мікрохвильовку на розморожування. Зараз притягне горілку і сам вип’є. Бо він же жмот. На коньяк йому грошей шкода. Та йому на все грошей шкода. Жмот є жмот. Пора вже з ним зав’язувати. Ще один місяць таких нічних посиденьок і вона не зможе ходити на роботу. Постійно не висипається. Йому ж все-одно… Він ремонтує чоботи лівою ногою. Не переймається… А вона готує їжу в ресторані. Робота відповідальна.

  Через пару годин вони вже лежали в ліжку, голі і задоволені. Він випив усю горілку і з’їв усе м’ясо. Хоча секс з ним був добрий. Галя думала, як з ним порвати. Мабуть, не зараз. Нехай завтра…

  Вона встала рано. Він ще спав. Галя роздивлялась його. Начебто нічогенький…але якийсь безтолковий. Не можеш ж вона його годувати! Навіщо їй цей дармоїд? Чи паразит? «Паразит» їй сподобалося більше. Він і справді був схожий на паразита. Нічого не робив, нічим не допомагав. Тільки спав та їв. Що за мужики пішли? Жах!

  В обідню перерву вона зателефонувала йому. Він вже прокинувся.

  – Приходь в кав’ярню. Я хочу поговорити з тобою.

  Галя цілий ранок готувала промову. А коли він прийшов, «вилила йому на голову відро помиїв». Вона чекала, що він зробить якісь висновки, захоче виправитися. Та йому було байдуже. Здається, він не повірив, що вона його кидає. Калатав ложкою в чашці і посміхався.

  «Ну й дурень!» – подумала Галя, і пішла геть.

  Він ще довго приходив до неї на роботу. Сподівався на помилування… Благо, вночі «не наярював», мабуть боявся, що пошле. А він піде і заблукає…