День двадцять сьомий. Задній хід

— Руточко, зіронька моя, може досить? — клоп-фамільяр сидів на краєчку стола і ворушив вусами, поки його рудоволоса хазяйка поралася на кухні.

— Шафран, краще злітай на розвідку, подивися, що роблять конкуренти.

— Вони твої друзі, — зауважив клоп.

— Ми беремо участь у змаганнях, отже, ми конкуренти, — Рута поставила на стіл полумисок з величезними зеленими вишнями.

Клоп-черепашка підлетів до них і тільки-но хотів встромити хоботок, як отримав на горіхи.

— Та я ж не їм, я дегустую! — образився фамільяр.

— Поки не розвідаєш що готує Кхибра, а особливо Міларунн — поголодуєш.

Рута витягла кісточки й притрусила вишні рожевим цукром.

На кухню з грюкотом ввалився ельф і підчепив вишню. Донести до рота не встиг — Рута вихопила її майже на льоту.

— Лік! Ти — ненажера!

— Я організм, який росте й потребує уваги, вітамінів, смаколиків і...

— Самоконтролю! Що робить Кхибра?

— Та ти у Шафрана спитай, він десять хвилин тому колядував у неї...

Рута схопила улюблену качалку:

— Ах ти ж клоп-колядун, а ну, лети-но сюди!

Шафран задкував столом, розправляючи крила.

— Рутонько, я ж тільки шматочком синьої груші посмакував. Одненьким!

— Чого задню врубив?! Оце ти мені такий друг?! Боги познущалися, коли нагородили таким фамільяром! Геть звідси! — розлютилася Рута.

— Ви ж подруги! — ельф таки схопив вишню і миттєво запхав за щоку. Він теж задкував, бо Рута замахнулася на нього качалкою, але миттєво відклала у бік і примружилася, схрестивши руки на грудях:

— Ну як, смачно?

Ельф кривився і не знав куди плюнути.

— Що це за фантастична гидота?

— Перцева вишня. Розкриває свій смак після термообробки. А у сирому вигляді — гостра, терпка і кисла. Будеш знати, як тягти до рота напівфабрикати!

— Та ну к грецям ці ваші змагання! Нащо вони?!

— Переможець поїде до Леовардії на кулінарний конкурс. Саме туди ведуть сліди Ордену Кухмістерів.

— Я поїду з тобою.

— В якості кого?

— Група детективної підтримки!

— Яка шкодить, заважає, їсть як не в себе і задкує у разі небезпеки. Що ж, саме така підтримка мені й потрібна.

Рута зітхнула і пересипала вишні у ківш на плиті.