Паралелі_фа
День двадцять четвертий. Несподіванка
Промінь кишенькового ліхтарика нишпорив по кімнаті. Статуетка, розкидані речі, стіл з ноутбуком, горнятко з-під кави, навіть пахне ще... крихти... їв тістечко. От же ж, жлобко, жодного не залишив! Хоч би на один зубочок! Що ж тут цікавого... О! Щось блискуче, маленьке, гарненьке. Що це? Вчора цього ще не було. О-о-о, срібний браслетик! Пан Нишпорка витяг телескопічну кишенькову вудку, тричі плюнув — на удачу — на гачок і закинув його на стіл. Р-р-раз-раз!
— Овва, святі кишені! Оце поталанило! — пан Нишпорка хекав у долоньки, неначе змерз. Він обережно переклав у мішечок браслет і чкурнув до дверцят, які от-от мали зачинитися. Встиг! Дверцята тихенько зачинилися, наче проходу у кімнату ніколи й не було. У Цупцупинську пан Нишпорка видихнув і дістав з торбинки здобич.
— Оце так-так! — від несподіванки він аж присвиснув. Браслет був сплетений з ґудзиків. З їхніх ґудзиків, з яких поцупаки щодня складали портрет пана Поцупана. То що ж виходить? Не усі ґудзики справжні?
«Про це негайно треба сповістити пані Викрадюлю, щоб вжила запобіжних заходів!» — та вчасно зупинився. Спочатку він, пан Нишпорка, самостійно дізнається хто з поцупак обдурює корпорацію!
Відредаговано: 01.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
