День двадцять третій. Кайдани вогню

!!!Увага, спойлер!!!

Його везли центральною вулицею міста на площу. Везли як вельмишановного пана — у кабріолеті. Білосніжна шовкова сорочка з тонкою шовковою ж вишивкою — біле на білому. Камзол шитий золотом, в руках тримає келих з вином, прикрашений дорогоцінним камінням. Час від часу він підносить його до вуст. Крапля вина зірвалась і впала на сорочку, і розтеклась кривавою плямою. Він удав, що це — природньо. Дивиться на перехожих зверхньо, зухвало, губи кривляться у цинічній посмішці. Він нахабно розглядає шляхетних і вельми поважних пані та панночок. Деяких, занадто привабливих, відверто роздягає поглядом. Одна так і стала мов вкопана, ще й мала нахабство облизати губи, за що отримала потиличника від вкрай суворої матері, чим розсмішила його. Він би й продовжував нахабніти, якби не ця чорноока жінка. Безсоромна. У темно-синій сукні з надмірно оголеними плечима та декольте такої глибини, яке могла собі дозволити лише фаворитка короля Вельмишановна пані Ялья. Від презирства куточки її губ вигнулися і вона плюнула. Влучно. В самісіньку нахабну панську пику. Він лише розреготався, підійняв келих, щось глухо дзенькнуло — на зап'ястях крізь манжети спалахнули кайдани вогню. Від таких не втечеш. Такі печуть так, що ніяка крига не допоможе зняти опік. Місяць такої муки й людина згорає живцем. Але пані Ірзі цього було замало. Вона бажала виродку білизни з битого скла і гарячої смоли замість вина за те що він зробив з її Насею. Покидьку — найстрашніші тортури. І нехай Марнобожець встромить у нього свої роги!