День десятий. Вдалі сторінки

Юґґа ворожила над зіллям, яке минулого разу зробило її кота зеленим. Ну як зеленим, він став з зеленуватим відтінком. Його навіть не взяло закляття повернення дії. Дарма вона шепотіла: «Ретро! Ретро!» Колір в'ївся в шерсть Куркоїда. Прізвисько говорило само за себе — кіт обожнював курятину. Юґґа роздратовано жбурнула відьомську книжку на підлогу. Куркоїд позіхнув і зістрибнув з крісла. Здавалося, що йому було до ступки, що хазяйка перетворила його на вічнозеленого кота.

Зненацька завітав товариш по пришелепкувасті Луш, який минулого місяця перетворив праску на вогняну квітку. Ця квітка ледь не спалила його будинок.

— Ой! — Луш прикрив рота вузькою долонею. — Це хто?

— Куркоїд. Хіба він так змінився?

— Ну, як тобі сказати... трохи є.

— Не можу знайти закляття, яке б повернуло його колір назад, — пожалілася Юґґа.

— Слухай, а продай мені зілля, яке перетворило його на зеленокотика.

Юґґа лише зітхнула:

— Я тобі його навіть подарую. Оночки стоїть, — вона кивнула у бік шухляди.

Луш схопив зілля і як ошпарений вибіг надвір.

— Я швидесенько! — почулося здалеку.

Луш повернувся через пів години.

— Ти — геніальна! Ти хоч записала рецепт цього дива? — скоромовкою виплюнув Луш.

— Авжеж, — Юґґа простягнула йому декілька сторінок з зошита.

— Вдалі сторінки! — похвалив Луш. — Я ж висадив праску в лісі, ну, тобто, квітку. Й вона спалила галявину. Мені добряче перепало від лісних духів. Я пообіцяв, що відновлю дерева. Як — навіть не уявляв. Але тепер... Моя рятівниця! Я покропив галявину твоїм зіллям. І все! Розумієш? Все враз позеленіло! Ці сторінки — безцінні! Тому, мерщій за роботу, відновимо Старий ліс!

Юґґа дивилася то на Луша, то на зеленого Куркоїда і всередині відлягло. Нарешті від її експериментів є користь.