Частина двадцять дев’ята: У пошуках нових земель та нових пригод

У найвеличнішому гномському місті північних земель, Громграді, кипіла невтомна робота — там закладали й будували нові корабельні верфі. До цих робіт також залучили чимало ельфів, які трудилися на будівництві верфей і суден і на іншому узбережжі континенту.

Таке масштабне будівництво, звісно, неможливо було приховати від гоблінів, та, правду кажучи, ніхто й не намагався. Офіційною метою всього цього затію було зведення великого риболовецького флоту за для опанування ще незайнятої ніші на іншому краї світу.

У місті також мешкало з десяток сімей гоблінських купців та кілька аристократичних родин, котрі здебільшого займалися просвітницькою діяльністю та лікуванням недужих.

Вельможі в гоблінському суспільстві становили вельми специфічну касту. Вони вирізнялися неабиякою обізнаністю в багатьох галузях і присвячували себе виключно певним справам: або наукам та просвітництву, або ж лікарському ремеслу.

Вони досконало вивчили анатомію власного народу, а нині досліджували тіла нових рас — орків, ельфів та гномів, — аби в майбутньому мати змогу оперувати й їх. Щоправда, лягати під ніж до таких "вельможних" лікарів було ризикованою справою — шанси вижити ділилися рівно навпіл.

Звісно, правила гігієни та санітарні норми залишалися для них дивиною. Хіба що вважалося за доцільне помити руки після справ та перед самою операцією, тоді як інструменти аж ніяк не блищали чистотою і бажали б кращого.

Тому місцеві мешканці зверталися до таких лікарів лише тоді, коли наставав край, адже їхнє лікування само по собі могло стати кінцем. Утім, під час війн ці вельможі рятували чимало життів: методи їхні були доволі різкими й грубими, проте користь від них усе ж була, коли вибір поставав між неминучою смертю та життям.

Купецький світ гоблінів також був напрочуд своєрідним. Жоден торговець не наважувався торгувати всім підряд. Усе чітко розподілялося за профілем: одні спеціалізувалися на товарах рослинного походження, інші — на тваринних, а дехто торгував виробами з металів чи інших матеріалів.

Подібний поділ склався в них дуже давно і служив непорушним правилом або й цілим кодексом. Цілі купецькі династії шанували давні традиції та вели торгівлю виключно тими благами, на яких розумілися найкраще.

Орки, ельфи й гноми лише починали осягати ази справжньої торгівлі, відкриваючи власні крамнички та таверни, проте доставка товарів з міста в місто повністю перебувала в руках гоблінів. Місцевих жителів гоблінські купці наймали хіба що як простих помічників чи охоронців.

Оскільки тонкощі транспортування товарів, правильного зберігання та мистецтва торгу становили для тутешніх мешканців суцільну новинку, вони не поспішали займати цю нішу, а віддавали перевагу навчанню.

Купецьке життя — штука вельми цікава: ти водночас і продавець, і носій важливих звісток між містами, і жива пошта. Існували навіть особливі купецькі гільдії, що слугували своєрідними об'єднаннями за категоріями товарів. Чимало мандрівників передавали через таких купців листи та посилки, звісно ж, за певну додаткову плату.

Тужити доводилося часто: жити доводилося просто в товарних фургонах, розкладати табори та ночувати під відкритим небом у полі чи лісі. У цьому поєднувалися водночас і романтика мандрів, і важка, виснажлива рутина.

Місцеві ж племена звикли сходитися лише в кількох визначених місцях двічі на рік для великого обміну між своїми родами та расами, а от на постійні кочівлі між містами ніхто з них досі не наважувався.

Звісно, подібне купецьке життя мало свої переваги, проте недоліки явно їх перевищували, адже більшу частину свого віку гобліни мусили проводити на відкритих просторах, далеко від домівки та рідних.

Король Леванд швидко збагнув, що на цих мандрівниках можна непогано заробити, якщо зводити уздовж їхніх шляхів невеличкі постоялі двори, де вони могли б перепочити вночі, залишаючи свою монету та приносячи свіжі новини.

Тому дуже швидко між містами та селами почали масово з'являтися нові поселення. Цю ідею хутко підхопили й самі гобліни, усвідомивши, що надання нічлігу та ситної їжі втомленим у дорозі купцям і їхній свиті може приносити стабільний прибуток.

Вийшло так, що замість спорудження незліченної кількості великих міст, як спочатку планували гобліни (що зрештою виявилося невигідним через відсутність безпечного сполучення), король Леванд продемонстрував набагато ефективніший шлях об'єднання земель та збагачення.

Наміри гоблінів щодо окупації краю через демографічну експансію з тріском провалилися. Ті збудували силами гоблінів лише чотири міста з населенням понад сто тисяч, тоді як ельфи, орки та гноми заснували три подібні центри.

Однак місцеві жителі завбачливо заклали ще шість нових міст із розрахунком на те, що за десяток років вони також переростуть стотисячні позначки.

Ситуація склалася зовсім інакше, аніж мріяв Бартіста. Гобліни спокусилися не на далекі перспективи вигоди десь там у майбутньому, а на прибуток тут і зараз — одвічна риса їхнього народу завжди обирати синицю в руках замість журавля в небі.

Натомість король Леванд розгорнув стратегію на перспективу, і перші зрушення в його бік уже почали приносити плоди. Зокрема, він узявся за відокремлення шкіл для місцевого населення та гоблінів.

Мотивація звучала просто й переконливо: гоблінам підносили все так, ніби вони розумніші, тож хай вивчають власні складні науки, тоді як "заземлені" місцеві задовольняться і простою грамотою.