Частина двадцять п’ята: Формування нового світопорядку гоблінів

Після того як війна почала втрачати сенс, адже подальші бойові дії призвели б лише до патової ситуації, коли кожна зі сторін просто перейшла в оборону, втратила здатність до активних наступальних дій та вела виснажливе протистояння.

Край такому сценарію війни вирішив покласти саме Бартіста, та й якраз слушна нагода виявилася доволі цікавою. Сам верховний суддя забажав цього і висловив побажання, аби Бартіста надіслав на переговори когось зі своїх уповноважених представників.

На збори до Дуаганя Бартіста відправив уже ретельно підготовленого Баліуса. Звісно, ніхто не очікував, що прибуде сам Баліус — особисто від сторони Бартісти, — проте про його надзвичайну обізнаність у законах, статутах та порядках знали всі.

Отож до Дуаганя прибули королева Барігура Амартіна, імператор Семенес, представники Сугізельда і Картузані, а також король Гонгора Брунк. Це були ті самі монархи, котрі донедавна належали до однієї коаліції, а нині вели між собою запеклу міжусобну війну.

Від сторони Бартісти прибув особисто Баліус. За те, що він зрадив корону, його мали б негайно стратити, але з іншого боку, він уже виступав як представник зовсім іншої влади та нової держави.

Усі представники королівств, імперій і нових земель зібралися в одному великому залі за столом переговорів. Вступне слово взяв сам суддя Гонгуліус:

— Шановне гоблінське панство! Ми зібралися в цьому залі, щоб обговорити новий світопорядок у нашому гоблінському суспільстві.

Сили коаліції зазнали поразки в Нових землях, і це вже слід визнати відкрито. Не зумівши там закріпитися і не досягнувши успіхів у війні, коаліція по суті своїй розпалася та розпочала міжусобну криваву війну.

Ви, монархи, мусите нарешті зрозуміти, що сил вести наступальну війну у вас більше немає, а воювати на виснаження можна доволі довго і абсолютно безрезультатно. Тому я прошу вас розпочати мирні переговори та нарешті визнати офіційний статус Нових земель.

Отож першим, кому я сьогодні надам слово, буде представник Нового світу Баліус. Прошу вас висловити свою позицію.

— Спершу, ваша честь, пане суддя, я хотів би подякувати вам і вашій мудрості за те, що ви все ж таки вирішили провести цю зустріч, — почав Баліус.

— Далі, як представник Нових земель, хочу наголосити: ми не маємо на меті руйнувати старі порядки чи відбирати владу в монархій.

Наша головна мета — налагодження міцних торгівельних зв'язків, а також допомога Старому світу вийти з тієї скрутної ситуації, в яку він себе загнав власноруч.

— І чим же ви, дозвольте спитати, можете нам допомогти? — різко запитав король Брунк.

— Стосовно вас, пане Брунк, ви певно знаєте такого збіднілого й обділеного лорда Дадіса. У нього залишилася лише невелика гавань та замок, і зараз там перебуває наш військовий контингент чисельністю в десять тисяч воїнів.

— Чого не знаю, того не знаю, Баліусе, — відповів той.

— Саме тому ми й мусимо постійно тримати там війська на поготові, аби не отримати підступного удару в спину.

— Отож якраз тому я й не хочу, щоб ми воювали. Навпаки, ми маємо жити в мирі та дружбі, а лорд Дадіс міг би вільно торгувати і наповнювати вашу власну казну.

— Поверніть відібрані у лорда володіння, і тоді ми обговоримо питання обмеження нашої військової присутності на тій території.

— Цікава пропозиція, Баліусе, але я мушу обговорити її зі своїми союзниками.

— Я не буду змушувати вас поспішати, королю Брунку. Ви просто самі порахуйте, скільки коштів щодня витрачаєте на утримання тих військ і яку вигоду могли б отримати від тих земель у вигляді податків. Просто поверніть володіння, а ми натомість обмежимо свою присутність.

— Так тоді в них з'являться свіжі резерви для війни з нами! — вигукнув імператор Семенес.

— Ви маєте рацію, з'являться, — спокійно відповів дипломат.

— Але нам потрібні сотні тисяч працівників на будівництво нових міст, портів, кораблів та доріг. Тому ті, хто сьогодні тримає в руках зброю, завтра зможуть тримати молота, пилку чи сокиру.

На мою думку, це стане серйозним внеском у ваші ж економіки, адже ви отримаєте приплив грошей до своїх королівств та імперій, а також знайдете застосування колишнім військовим, щоб вони не подалися в розбійники та бандити.

— Тобто ми правильно вас зрозуміли, пане дипломате Баліус? — промовила Амартіна.

— Ви гадаєте, що війну можна зупинити ось так просто — сказавши "стоп" і все?

— А чому б і ні, коли є чітке рішення та вихід? Головне, щоб у вас було бажання йти на компроміс.

Звісно, є речі, які вже не змінити: наприклад, після того як Сугізельд і Картузань вирішили піти проти всіх, ваша коаліція остаточно померла. Тепер існує два блоки: Картузань, Сугізельд, королівство Гонгора та Дортунське королівство утворюють один блок; Астакійська імперія і королівство Барігур — інший. А решту трьох дрібних королівств навіть до уваги брати не варто.

Ми, як Нові землі, готові стати безстороннім арбітром між вами та допомогти закінчити цю війну. Але зрештою ми маємо отримати повну легітимність, після чого й розпочнеться остаточний процес примирення.