Частина сімнадцята: Балкар та зміна поглядів у Старому світі

Прибувши в зазначену гавань, поодинокий бойовий фрегат ні в кого не викликав підозр чи подиву, бо здавався чимось звичним і буденним. Через закриту гавань збіднілого лорда Дадіса проходило чимало подібних суден, що перевозили різноманітний вантаж, котрий потребував надійного прихистку, перш ніж вирушити далі.

Великих земельних володінь лорд уже не мав, адже їх двічі конфісковував монарх Гонгора, тож у нього лишилася лиш десята частка колишніх багатств. Проте накладати руку на те, що залишилося, законних підстав уже не було.

Однак лорд був людиною кмітливою, здатною знайти вихід із будь-якого скрутного становища, і нинішню ситуацію він зумів переграти на власний лад.

Що саме творилося у його закритій гавані — дехто відано знав, а дехто лише здогадувався, проте перешкодити цьому ніхто не наважувався, бо всі були пов’язані спільним ланцюгом мовчання.

Монархи, лорди, вельможі та купці часто користувалися його таємними послугами й можливістю дістати будь-що і будь-де.

Діяльність ця приносила чималі прибутки, і якщо людина відала правильну таємну таблицю розподілу багатств, то сюди назавжди забували дорогу і монарша варта, і розвідка й будь-хто інший.

Балкар добре знав цього лорда, знав, що той служить монархії лише на папері, а насправді керується власними інтересами та прихованими забаганками тих самих монархів.

За два пуди срібла і чверть пуда золота лорд Дадіс надав причал для корабля Балкара у своїй гавані терміном на чотири місяці. Він чудово розувідав, хто перед ним і які наслідки це може мати, але водночас знав і те, що ця гавань була справжнім таємним Граалем усіх монархів, адже тут кожен мав свої гріхи.

Тому за додаткову плату Дадіс виготовив для Балкара нові документи, згідно з якими той тепер іменувався спекулянтом. Це не звичайний купець, але й не простий продавець: він мав право скуповувати невеликі партії товарів і перепродавати їх, проте лише обмежений перелік і в обмеженій кількості.

Для Балкара ці папери були життєво необхідні, аби легалізуватися в цьому світі під чужим ім’ям та узаконити статус кількох своїх помічників, котрі виконуватимуть його доручення.

Балкар не став гаяти часу і відразу вийшов на зв’язок із піратським братством. Уже за тиждень до столиці Гонгора на таємну зустріч прибув сам Ганукіс, який фактично й залишався їхнім головним ватажком.

Метою зустрічі було обговорення операції з викрадення та вивезення з прадавніх земель Старого світу потрібних гоблінів і родин вищого військового командування.

Зустрілися Балкар і Ганукіс у затишній забігайлівці — одній із тих численних таверн, що розкинулися по всіх трьох континентах Старого світу.

— Привіт, Ганукісе! — тихим, упевненим басом промовив Балкар.

— Привіт, Балкаре! Яка лиха чи добра доля занесла тебе в Гонгор?

— Знаєш, Ганукісе, я покликав тебе сюди не просто для порожніх балачок. А раз я тут, то це означає, що справи у нашого піратського брата зовсім не такі кепські, як дехто думає.

— І якими ж новинами ти порадуєш нашого брата, Балкаре?

— Можу сказати одне: Коаліція ще й досі не закріпилася в Нових землях, та й шансів на це має небагато. Рано чи пізно війна неминуче перекинеться сюди, у Старий світ.

Так, можливо, це буде не відкрите протистояння, а підпільна війна, але війна нещадна. У нас є всі шанси навіть виграти її.

— Ого, от так новини! Нічого собі! — вигукнув Ганукіс.

— А нам тут монарша пропаганда день у день торочить, ніби до кінця року в Нові землі вирушать перші поселенці і назавжди там осядуть.

Балкар лише усміхнувся і знову заговорив своїм низьким басом:

— Я не відаю, де вони збираються там закріплюватися, але частина військ уже перейшла на бік Бартісти, а сам генерал Вестін та адмірал Баліус ретельно вивчають норми права і готуються розпочати з монархами мирні перемовини.

— А чого саме ти хочеш від мене? Що мені доведеться зробити?

— Розумієш, мої ресурси не безмежні, а я маю ось цей список гоблінів, котрі мають першочергово вирушити до Нового світу. Я зумію відвернути увагу, а твоє завдання — допомогти мені когось викрасти та переправити, а когось просто доставити на місце.

— Балкаре, ти хоч розумієш, що почнеться в імперії, коли ми все це провернемо?

— Звісно, Ганукісе, чудово розумію. Ми поставимо на вуха весь Старий світ і підірвемо самі основи старих порядків, а тоді нам буде набагато легше вести розмову з монархами.

— Може, почнемо потроху набирати ополчення та готуватися до збройного зіткнення всередині країни? Звісно, багато ми не наберемо, але коли поповзуть чутки про викрадення сімей Діоксіса та дочки Франкліна, охочих долучитися значно побільшає.

А коли надійдуть вісті про Вестіна, тоді й чимало бійців із найелітнішої Картузанської гвардії перейдуть на наш бік.

— Е ні, брате, ти ще занадто молодий і готовий набрати всіх підряд, навіть випадкових шпигунів та дивергентів. Роби те, що я тобі наказую, а ополченням займемося пізніше. Поки що наші можливості для цього занадто малі.

Тим часом Франклін ще не прибув до Дуаганя, а жахлива вістка про викрадення родини Діоксіса вже гуляла всім Старим світом. Сам Франклін і гадки не мав, що його власну дочку, яку він хоч і не визнавав офіційно, також викрали і вона вже мчить дорогами до Нового світу.