Частина шістнадцята: Початок технологічної війни

З того моменту, як Бартіста оголосив про початок стрілецько-зброярського конкурсу, в осторонь не міг лишитися і сам Ангаріс. Він чітко усвідомлював: йому виграти в морі заважає не тільки кількісна, але й якісна перевага противника.

І якщо ворог втратив корабель, то він втратив лише корабель. А якщо Ангаріс втрачав корабель, то він, на відміну від ворога, втрачав іще один тяжко відновлюваний ресурс, як моряки.

Якщо в Ангаріса не стояло проблеми набудувати нових кораблів, то в нього стояла інша проблема, а саме — хто попливе на тих нових човнах.

І, як завжди, найгеніальніша ідея приходить у найбуденніший час. Після морського бою та оголошеного перемир’я між військами Альянсу та військами Коаліції, Глескі запросив піти спільно на рибалку Ангаріса, Бартісту, Вестіна, Дубового Жолудя та Каріса.

І тут Ангаріс, сидячи за вудочкою і спостерігаючи за рибою у воді, помітив, як одна рибина пірнала то в глибину річки, то на поверхню. Саме ту рибину він не спіймав, спіймав іншу і вирішив розрізати й дослідити, чому саме так виходить.

Розрізавши рибину акуратно, як тільки міг, він помітив усередині поплавець, щось подібне до того, що був у нього на вудочці. Ну і тут відразу в голову припала нова ідея: робити підводні бомби і тим самим блокувати побережжя для противника.

Про свою ідею виголосив відразу Ангаріс:

«А що, якщо зробити спеціальні бомби, які не тонуть, а можуть маневрувати глибинами, як риба у воді?»

— Ану, давай, давай, викладай нам свою ідею! — промовив Глескі. Очі гнома загорілися, які це такі підводні бомби придумав Ангаріс.

— Ну от дивіться, — промовив Ангаріс, — риба ось має повітряний міхур, і він їй дозволяє то пірнати глибоко, випускаючи з нього повітря, а то підніматися на поверхню, впускаючи туди повітря. Моя система трохи інша: ми саму верхівку бомби лишаємо на глибині, а щоб її не понесла течія, то скидаємо її із тяжким каменем, що тримає її на глибині.

А от від бомби і до поверхні прокладаємо поплавок, як на вудочці, і коли він дотикається корабля, то спрацьовує механізм підпалу, що наповнює підводний міхур, який піднімає нашу бомбу; вона ударяється об борт корабля, й спрацьовує капсуль, як у набої, в гільзі, і проходить вибух.

— Геній, ти просто геній! — промовив Глескі.

— І як ми, гноми, раніше до такого не здогадалися? Післязавтра я вже віддам наказ своїм майстрам, і вони зроблять перший прототип.

— Поспішіть, — промовив Бартіста, — бо післязавтра можливо нам доведеться вже і в бою перевірити ідею Ангаріса.

Глескі сів у свою підводу і помчав до свого гномського табору, все обговорити зі своїми майстрами.

Так, звісно, ще ніхто не знав, як ця бомба має спрацювати, але всі розуміли: коли успіх буде очевидним, то ворожа перевага в морі буде просто нівельована тим, що вони просто не зможуть висадитися на узбережжі.

Також слід було зауважити й на тому, що при такому масовому виробництві кораблів скоро в Старому Світі мали б статися і проблеми з деревиною для будівництва цих кораблів. А якщо вони не отримають доступу до лісів Нових Земель, то і вся їхня морська перевага з часом піде коту під хвіст.

Тим часом і Франклін, і Балкар тримали шлях у напрямку Старого Світу трьох континентів.

У кожного була своя мета та ціль.

Франклін поспішав донести те, що вони не мають переваги на суші, адже ворог володіє куди прогресивнішими зразками стрілецької зброї, але що робити зі зразками старої зброї він ще не думав, і де взяти мільйони нових також.

Ідея з однієї сторони хороша, а з іншої — і тяжко виконувана. Це розумів і сам Франклін, і що дана новина в Дуагані просто поставить на вуха всіх і залишить відкритим питання в тому, як Коаліції вступати в цю гонитву озброєння.

Виходячи з того, що має Бартіста, він може швидше впроваджувати зміни, бо в нього потреба на тисячі, а в нас нагальна потреба — на мільйони.

І не факт, що ми припливемо з новими зразками зброї, а через рік Бартіста не придумає чогось новішого і ліпшого. Стосовно адмірала-вискочки, Франклін вирішив питання доволі швидко.

Отруєння і смерть — таке часто траплялося на морі: отруєння, потім понос і гарячка, а через тиждень смерть. В цьому ніхто і нічого навіть і не запідозрив, і тихий план спрацював на всі сто.

Далкіс вже нікому не розповість у Старому Світі, що йому наобіцяли монархи, а що він у Нових Землях говорив — то там і лишиться.

Балкар же відправився в плавання старим маршрутом іще й відірвався вперед, залишивши весь інший флот прибути в зазначене місце і зняти вітрила, і стати в морі, піддавшись волі течії, і тільки тоді маневрувати, коли це буде необхідно, щоб вони завжди лишалися в зазначеному секторі моря.

Балкар не знав того, що в Старий Світ пливе Франклін, а Франклін не знав того, що туди пливе Балкар.

І по часу Балкар мав прибути за місяць раніше за Франкліна, адже мав пливти коротшим шляхом через північні моря, а повернутися через вихід у теплі води і до південнішої гавані.

У Балкара були свої питання, проблеми і завдання.

Він не збирався вже повертатися в Нові Землі, він мав налагодити постачання в новий світ. А для цього йому необхідно було відродити діяльність піратського братства.