Частина дев'ята: Перемога та створення військового союзу антикоаліції

Коли наближався третій та четвертий морський караван до Нових Земель, їх уже на підходах зустрічали. Так, їх спеціально проводили, щоб Баліус бачив, що Коаліція нібито є, але допомогти нічим не може.

Буквально коли Грем із залишками флоту відплив на землі Старого Світу, приблизно через три тижні прибуло нове підкріплення. Військових суден прикриття було дуже мало — всі розраховували на сили, що мали бути в Нових Землях, але тут нікого не виявилось.

Ангаріс організував атаку, потопив половину військових суден і запропонував здатися та слідувати за ним в іншу гавань. Але він спеціально повів усі кораблі біля побережжя, де відбувалася висадка, щоб самі новоприбулі війська Коаліції зрозуміли, в чому тут справа, і щоб Баліус зрозумів: підкріплення чекати марно.

Дякуючи Коаліції, флот Бартісти поповнився сотнями транспортних кораблів і трьома десятками бойових фрегатів. Також серед полонених виявилося доволі багато майстрів корабельної справи, виробництва та ремонту зброї, алхіміків і дуже цінних спеціалістів.

Просто сама того не знаючи, Коаліція подарувала Бартісті цілий інтелектуальний комплекс.

Звісно, військових Коаліції змусити воювати на своїй стороні Бартіста не міг, тому для них було інше рішення: вони мали стати робітниками і працювати на Бартісту.

Так вони, будучи розброєними і під наглядом, розуміючи, що їм із Нових Земель не втекти, мусили працювати в полях та на рудниках.

Також у четвертому каравані прибув один військовий, батько котрого був піратом, а він сам зараз був капітаном військового фрегату. І розповів він дуже цікаві речі.

Ганукіс — той, хто мав лишитися за головного в піратському братстві — оголосив, що піратське братство мертве, і що до перемоги Бартісти всі вони мусять сидіти тихо і служити Короні.

Але оскільки ситуація була іншою, то він і його команда (а як командира його багато хто знав і довіряв) набрали шістнадцять тисяч війська, які віддали присягу при Бартісті на вірність піратському братству.

Бартіста зібрав усіх наявних і вірних його ідеї лідерів від кожної з рас і оголосив, що вони мають створити військовий антикоаліційний альянс і віддати присягу на вірність цьому альянсу.

Також Бартіста почав закладати ідеї державності та впроваджувати в Нових Землях нову монету — не вандани, як у Старому світі, а гокіни, валюту піратів: злитки срібла та золота.

Коли до нього припливло стільки підтримки у вигляді ремісників і робітників, військовополонених, а також вірних воїнів, ситуація значно змінилася на краще.

Цього молодого капітана звали Весталус, і те, що прийшло з цим новим капітаном, несло неабияке підкріплення. Це був досвідчений моряк, який міг керувати флотом фрегатів. Також був Ангаріс, який керував малими яхтами та кораблями дальньої розвідки.

Звісно, при такому поповненні і без підтримки, Бартіста розумів, що сюди більше Коаліція не попливе, а вибере території більш зручніші — на півдні, де і навігацію, і постачання легше налагодити, і надавати підкріплення цілий рік.

Виходячи з того, що він знав усі землі аж до пустельних, віддати частину степу та самі пустельні землі було не так і катастрофічно.

Саме головне — не дати їм висадитися і закріпитися в тих землях, де є ліс і вода, а саме річки. Степ — те є те, чого і не шкода; навіть і якщо є там якась річка чи водойма, то все одно це не покриє всіх потреб.

Тут потрібно створити відчуття, що Коаліція перемогла, а тим самим забирати в них робочі руки і нищити війська, ну й, звісно, щоб і висадки не були в них зовсім безпечні.

Те, що в морі у Бартісти тимчасово, але буде паритет по військовому флоту проти Коаліції, — це добре, але що стосується сухопутних військ, то тут потрібен такий стратег, як Вестін.

Тактика в цій війні трохи змінилася: мені не потрібна перемога абиякою ціною, мені потрібна перемога так, щоб і гоблінів поменше загинуло, також і монархію скинути — пора давно вже переходити на владу лордів, вельмож та громад.

Коли господар розуміє, що він має обмежені землі і обмежені трудові ресурси, він починає мислити стратегічно на меншому рівні, щоб не втрачати і щоб не порушувати баланс.

А монархам що? Сьогодні ти вельможа, торговець чи лорд, а завтра в тебе одним указом і все відібрали: і більшу частину підданих, і більшу частину земель. Усе відібрати не можуть, але дві третини закон дозволяє, а тоді зробити так, щоб ти став винуватцем і банкрутом й розділити тебе між іншими, більш вигідними Короні.

Так що мені з тим Баліусом робити?

Ну, вибити його від річки я зможу навіть без втрат зі своєї сторони, а далі що — в нього буде бунт, а мені б його війська стали в пригоді, навіть і як робітники.

Тут прийшлось придумати на швидкоруч новий стяг Антикоаліції. Це був прапор трьох кольорів: жовтого, зеленого і синього кольору та червона смужка по діагоналі. Ну, типу символ сонця, Нових Земель та моря, а також смужка, яка символізувала боротьбу.

З даним стягом і прийшов до річки, де був гарнізон військових адмірала Баліуса, та запросив, щоб вони покликали на переговори свого командира.

В гоблінських традиціях, коли командир виходить на поле бою чи приходить до чужого гарнізону зі своїм стягом, це знаменує переговори, і їх усі дотримувалися — це було стале правило гоблінських воєн.