Частина четверта: Розмова на чистоту

Сидячи в себе в кабінеті в банку в Мирнодрагорові, я так задумався, а навіщо це все мені, навіщо мені і далі все це розвивати, а ще і на поруки брати цих двох незрозуміло яких нових безсмертних? Я не збирався вже нічим керувати: навчати, можливо, так, а керувати — ні.

Пора визвати цього хитруна Морфея, бо щось цей проєкт дуже вже почав виходити з контролю, і це лише частина цього великого світу, цієї планети.

А виходячи з того, що гравітація цієї планети трошки вища (не значно), то і величина планети трошки більша — може бути значно, якщо її радіус буде більшим від земного хоча б на п'ять відсотків, то це вже зовсім інша площа.

Я так розумію, що тут, через особливості цієї планети, може бути ціла купа таких анклавів, і мені не хочеться навчати всіх аборигенів і всьому, або воювати з ними.

Я вирішив звернутися до Морфея і обговорити все з ним, а також вирішити всі питання, що в мене почали виникати. До розмови я подумав залучити Дану з Ерін — все-таки їм також жити в цьому світі.

Морфей — він усе-таки Бог — і не став відразу відповідати на мої прохання, а спочатку приснився і сказав, що прийде завтра до мене в кабінет на розмову в той самий час, що він мені снився.

В принципі, коли я прокинувся, я помітив, яка була пора на вулиці, адже такого примітивного винаходу, як годинник, я поки не винайшов, бо просто не вистачало на то часу.

З годинників були тільки пісочні, і ті використовувалися в інститутах і лабораторіях, ну і були свого роду перші механічні секундоміри, щоб більш точно заміряти і обчислювати розрахунки. А от так, щоб у побуті були годинники — так поки ні. Ну, реально ні робочої сили, ні ресурсів на це не вистачало.

Перед приходом Морфея я вирішив поговорити з дівчатами і обговорити наше подальше і спільне тут життя.

Я послав свою ученицю, яка мала стати викладачем у новій економічний академії — ельфійку Заїль — покликати до мене Ерін і Дану на розмову.

Ерін і Дана прийшли до мене не дуже в доброму гуморі, бо вони вже спали, а я їх підняв з ліжка, бо, вибачте мені, щось у голову збрело чи що.

— Так, Ерін і Дано, прошу вас поставитися до мене з розумінням. В мене за роботою інколи буває, що я не помічаю, коли день, а коли ніч — тут то є нормально для мене.

Я хотів з вами поспілкуватися щиро і відкрито й обговорити питання, які мене тривожать і які, можливо, вас будуть тривожити в майбутньому.

— Що за запитання? — заперечила Дана. — Ти хоч коли-небудь у вікно дивишся, бо там ніч?

Ти хоч би годинник винайшов, а то гроші винайшов, вже навіть машину збудували за твоїми вказівками, а годинників так і немає, — відповіла Ерін.

— Так сядьте, я вас прошу, і вислухайте мене, а тоді вже я вас вислухаю кожну і по черзі.

Ви коли потрапили в цей світ, ви ж ознайомилися, на яких умовах ви тут будете мешкати. Там типу вічне життя, але коли ви його захочете перервати, то можете, і те, що у вас обох дороги назад у той минулий світ вже немає.

— Ну і що, в тебе такі самі умови, — відповіла Дана.

— Такі да не такі, дівчата. Ви коли сюди потрапили, в цьому світі вже була цивілізація, а от коли я сюди потрапив, в мене нікого не було: ні будинку, ні їжі, ні навіть нормального одягу.

Так, я працював, кожного дня працював і зараз працюю, але вимальовується зовсім інша картина, за яку я нести відповідальність не хочу.

— І яка ж? — спитала Ерін.

— А така, дівчата, я почну перелічувати.

По-перше, ця планета трохи відмінна від нашої Землі: гравітація тут 10.02 м/с, прискорення на Землі — 9.81 м/с. Це означає, що планета трохи відмінна від Землі, а саме — вона більша, і таких анклавів, як наш, може бути багато на ній.

По-друге, два супутники. Я прикинув: тут є пікові моменти раз десь у три століття, коли відбувається сильна приливна сила супутників, і тут бувають катаклізми планетарного масштабу. Наступний буде через років шістдесят-сімдесят. Для нашої вічності — це як уже сьогодні вранці.

По-третє, в мене складається ситуація в тому, що на мене хочуть покласти відповідальність не тільки за анклав, а й за вас.

По-четверте, я хоч і безсмертний, але це лише чисто біологічно і фізіологічно, але мене можна спалити, втопити чи розчленити. А я цього для себе не хочу, коли прийде криза і я не зможу впоратися та викличу гнів.

Ерін і Дана призадумалися:

— А що буде з нами?

— От воно що, дівчата, а за вас я ніде в договорі відповідальності не підписував. А ще одне: я не хочу бути в цьому світі королем, тираном чи взагалі правителем. Я запровадив грошову систему, щоб тут ті, хто в ній не до кінця розуміється, справ не натворили.

Я планую це поки як тимчасову співпрацю, а так — в мене свої цілі, а в аборигенів свої цілі. У безсмертних і смертних не можуть бути однакові цілі.

Тому завтра в цій порі прошу вас бути тут у мене у кабінеті — будемо обговорювати всі наші питання та проблеми завтра з нашим наставником Морфеєм.

День пройшов за звичайними буденними та рутинними справами. За виконанням своїх обов'язків, які по всій своїй суті сам собі і створив у цьому світі.