Глава 32. Вперед, на барикади! 3.

Світлана.

Після довгих дебатів Розумін Перший визнав шлюб своєї дочки та темного дійсним. Тут усі забігали, заметушились, а нас повели до виходу.

- Абрі, коли все владналося, відправ нас з Артемом додому, як обіцяла, - пошепки нагадала я королівні.

Але дівчина одним словом перекреслила мої спроби повернутися:

- Ні!

- Ти обіцяла!

- Пробач, але я просто хотіла звести тебе з Аром, щоб мені залишився цесаревич.

Так і знала, що не можна довіряти цій інтриганці!

- Але ж усе владналося! Я розлучена, ти – заміжня. І ми тобі не потрібні на Небесах.

- Ти – не потрібна, та я не можу відпустити з тобою Ара.

- Але чому?

- Темні можуть вимагати повернення Ара Локербухента, ми не повинні ризикувати.

- Але ж ти знаєш, що Артем - не з темних лордів!

- Розкажеш це леді Грителлі Локербрухент. Потім. Ти ж знаєш цю стару, якщо зараз ми не повернемо її дорогенького онука додому, вона робитиме все, щоб продовжити війну.

- Залізна леді, - погодилась я.

- Не турбуйся, - обняла мене за плечі Абрі. – Як тільки встановиться мир і налагодиться вільне пересування між Пеклом і Небесами, ми щось вигадаємо. А, може, ти вийдеш за Ара і залишишся у Пеклі?. Локербрухенти багаті та впливові, друга за вагою сім’я після сім'ї цесаря.

- Та про що ти говориш?! Артем ставиться до мене, як до подруги дитинства, не більше!

- Гаразд, - не сперечалася королівна. - Якщо хочеш, я можу відправити тебе на Землю одну. Прямо зараз.

- Цього не буде! - тут вже запротестувала я. - Артема одного не залишу! А то одружиться ще з цією вашою Сюзанною, недорозвиненою з одного боку і надто розвиненою з іншого...

Дівчина посміхнулася:

- От і добре. Супроводитимете мене з Бруквіллом під час переговорів.

- Е-е-е… - зам’ялася я, підшукуючи аргументи проти небезпечної подорожі.

Втім, ніхто нас і не питав. Швиденько запхали у величезну карету з королівськими гербами Абріеллу, Бруквілла та мене з Артемом. В іншу сів сам король із королевичем і, гадаю, головнокомандувачами. Попереду й позаду розташувалися вершники на білих скакунах, озброєні до зубів. До кінських зубів, до яких були невідомим чином прикріплені срібні ікла. І наша процесія рушила вперед.