Глава 32. Вперед, на барикади! 2

Артем.

Все відбувалося настільки швидко, що особливо роздумувати було ніколи. Ми кинулись шукати короля. Розумін Перший знайшовся у своєму кабінеті. По палацу туди-сюди снували військові та просто світлі із зосередженими похмурими обличчями. Невже й справді війна починається? Тоді варто скоріше всім оголосити про шлюб світлої з темним, і нехай припиняють це неподобство.

Розумін Перший теж був не в дусі і зустрів нас суворим поглядом:

- Абрі, ти зараз зовсім не вчасно.

- Але тату!..

- Та в мене війна на носі, а не твої вигадки! Як ти не розумієш? Мені тільки тебе з твоїми землянами не вистачає... До речі, навіщо ти випустила бранця? Ти не розумієш, що він може втекти?!

- Батьку, ти ж не хочеш мене вислухати! Ми прийшли, бо можемо зупинити війну!

Засідаючі за одним столом з королем Світломіл і кілька військових, мабуть, командувачів, дружно підняли голови, з цікавістю дивлячись на королівську дочку.

- Говори. Швидко, по суті, – дозволив король.

- Тату, ми Бруквіллом Темним одружилися за його традиціями, Лана та Ар – свідки тому.

І тиша. І мертві з косами...

- Ти розумієш, що говориш, дочко?!

- Ще як розумію. Темні війну розпочали через викраденого цесаревича. Якщо його вбити, як ви вирішили на Раді, вони знищать Перші Небеса. Якщо його повернути – це ще не гарантія того, що війна не продовжиться. Якщо об'єднати династії темних і світлих шлюбом, це вже – гарантія миру.

- Поєднати світлих та темних?! Та в нас же одвічна війна! В нас різні ідеології! Та яке там «різні»? Діаметрально протилежні!

- Так було до сих пір. Та настав час для інтеграції. Ніщо не буває вічним. Слід прийняти та визнати право кожного на вибір і не намагатися всіх стригти під одну гребінку. Творець не дарма створив нас усіх різними! Адже ми не роботи, щоб бути однаковими і жити за закладеною в нас програмою, треба розвиватися, змінюватися, рости...

- Абрі, доню, ти не зможеш жити з темним!

- Ах, тату! Я вже жила серед темних доволі довгий час. Повір, вони не так вже й відрізняються від нас, як ти думаєш!

- Мила, ти готова пожертвувати своїм щастям заради того, щоб зупинити війну?

- Заради миру я була б готова і на самопожертву. Але не слід турбуватися за мене. Бруквілл справді подобається мені, і, - королівна кинула швидкий погляд на цесаревича, - сподіваюся, що і я йому не противна.

Цесаревич зробив круглі очі і обурено промовив:

- Та як ти можеш говорити так, моя люба?! Ти для мене – ідеал жінки! Ніколи ще не зустрічав такої гарної, і водночас такої сильної духом, як ти! І я звертаюся до вас, Ваша Величносте! Не бійтеся віддати за мене дочку! Зі мною вона буде щасливою, я все зроблю для цього!

- Пафосно, - задумливо процідив Розумін Перший, - але виходу ми не маємо. Тільки жити будете на Небесах, адже ти, зятю, не наслідний цесаревич!

Бруквілл хотів щось відповісти, але Абрі штовхнула його ліктем під бік, змусивши мовчати.

- Так, таточку. Привітання та святковий бал потім. Зараз нам потрібно з Віллі вирушити туди, де зробили прорив темні, і зупинити їх.

- Нехай сам...

- Ні, він повинен представити своєму народові свою світлу дружину!

- Добре, хай буде так, - здався король. – Але з вами буде охорона!