Глава 30. На прийомі у короля. 3.

- Стій! – вигукнула я.

Але королівна вже залишила мене. І одразу поруч намалювався молодик з темними виразними очима і різкими рисами. Він струснув головою, густе важке волосся піднялося віялом і опустилося на плечі. І я встигла помітити, що чуприна платинового блондину має міліметрове чорне коріння, що видає його неналежність до світлих. Та це ж Клар, прийомний син лорда Зейкума, про якого говорила Абрі! І мій потенційний наречений. А він гарненький!

- Запрошую вас на танець, чарівна леді Лано, - схилив голову красень, простягаючи руку.

І що робити? Доводиться поки що грати за правилами світлих.

Я подарувала лорду сліпучу усмішку і вклала в його долоню свою.

І ось ми вже кружляємо серед десятків пар паркетом під повільну розмірену музику. Клар дивиться на мене своїми пронизливими очима, наче на цукрову вату. Я не смачна, ти ще цього не знаєш, лорде. Але дізнаєшся!

- Солодка... - ледве ворушаться його яскраві виразні губи.

- Я – гірка, кисла та терпка.

- Це добре для жінки. Значить, не нудотна.

- Хм...

- Ти мені подобаєшся...

- Ага, я багатьом подобаюся! - Чи ти чекаєш, що я зараз почну в коханні зізнаватись і на шию кидатися? Помрій, хлопчику.

- Мені так самотньо тут, на Небесах... Немає спорідненої душі, щоб поділитися своїми думками, сподіваннями...

Які знайомі чисто чоловічі закидони. Мовляв, я такий самотній, такий нещасний, пожалій мене.

- Та невже на Небесах усі черстві та недалекі? – роблю здивовані наївні очі.

- Я так не говорив. Але споріднену душу знайти непросто.

- О, думаю потрібно пуд солі разом з'їсти, щоб пізнати світлого чи людину, зрозуміти, що особа собою являє. Бажано разом пережити якісь пригоди, небезпеки.

- Які пригоди на Небесах? Тут усі тільки й думають про розваги. Безтурботне нудне життя, як бачиш...

Ой, боюся, що безтурботне нудне життя у вас недовго триватиме...

- Але ж можна вчитися, удосконалюватись, подорожувати. Ви, лорде Кларе, напевно, готуєтеся зайнятися політикою і замінити одного разу батька в Раді?

- Не будемо про політику, люба Лано, прошу вас... – Прийомний син радника Зейкума примружився і небезпечно наблизив до мене своє обличчя.

Він збирається мене поцілувати? Не надто швидко? А я ж ще одружена! Клар, звісно, досить приємний молодий чоловік. Та з мене вистачить і темного цесаревича, якого ще слід врятувати від світлих та повернути до Пекла.

Мізки мої мало не задиміли, намагаючись знайти пристойний спосіб без скандалу відкараскатися від залицяльника, а губи Клара тим часом все наближалися…

І тут королівський палац дуже здригнувся.