Глава 29. Екскурсія по Небесах. 3.

Артем.

Що діла - гірше нікуди, я зрозумів ще коли Свєтка завалилася до мене під час сніданку. Злопала майже всю булочку, яку вдалось випрохати для підтримки в тонусі мого молодого організму. Розповіла про таємні плани місцевих сановників. А чого чекати хорошого, якщо Свєтка у нас така невдачлива? Навіть не дивуюсь.

Була ще надія на Абрі, яка раптом виявилася королівською дочкою, але й та не могла нам нічим допомогти. Проходи на Землю закриті і нам доведеться йти на королівський прийом. Дівчатка засмучені, прям, жах якийсь. А я думаю, що це чудово. Подивитися, як тут все влаштовано, та як у палаці відбуваються вечірки. Може, познайомлюсь із якоюсь симпатичною світлою. Правда, я вже знайомий із самою королівною, але... так високо я не стрибаю. Прекрасно розумію, що король швидше вкоротить мене на голову, ніж дозволить своїй дочці вийти заміж за землянина. Тож – вуаля – треба шукати пташку по собі. А то Світлана встигла собі цесаревича в чоловіки відхопити, хай і молодшого, хай і темного.

Чомусь при думці про Бруквілла у мене зуби оскоминою звело. Він мені не подобається. От не подобається – і все! Але Свєтці про це не скажеш. Цесарівна вона тепер, бачте...

Загалом, так, королівський прийом відгуляємо по повній програмі, розважимося, розслабимося. А потім... А потім воно буде видно. Звісно, ​​треба буде допомогти Свєтці з її цесаревичем повернутися до Пекла. А самому... Або на Землю повертатись, хоч і з боєм пробиватися, або… на Небесах вдасться непогано прилаштуватися. Щоправда, я ще гляну, як на прийомі у короля годують. Якщо тут повне вегетаріанство, без варіантів. Я додому.