Глава 24. Законна дружина та цесарівна. 2.

Артем.

- Гей, стривайте!

Я здалеку спостерігав за тим, що відбувалося у залі. Молодший цесаревич таки оголосив прилюдно Свєтку своєю дружиною, повів її знайомити з батьком та старшим братом. І тепер вони разом із моєю бабцею йшли у невідомому напрямку. Довелося наздоганяти.

- Ви куди?! Зачекайте на мене!

- Ах, ось де мій нестерпний онук! - Обернулася до мене леді Грителла. – Забув, що мав супроводжувати свою бабусю на балу? Я вже думала, що тебе знову викрали. А в нас радісна новина! Твій кузен одружився!

- Я в курсі, - буркнув я сердито.

- То ходімо, відзначимо цю славну подію! - стара, що вже чіпко тримала цесаря, вхопилася другою рукою за мій лікоть, і ми покинули бальний зал, де вже зазвучала музика і почалися танці.

Наша група, де лише молодший цесаревич та Свєтка виглядали задоволеними, а решта були дуже засмучені, усамітнилася в кімнаті з ліловими стінами. Тут уже стояв накритий стіл. Чортівка-служниця принесла ще один столовий прибор, якого не вистачало, бо на Свєтку ніхто не розраховував, і скромно стала біля дверей. Стара зайняла місце на чолі столу, навпроти неї сіли сяючі молодята. Праворуч від господині вмостився цесар, поруч із ним цесаревич, ліворуч – я.

- Ти зганьбив наш рід! Як ти міг оголосити дружиною світлу? Це аморально! - вигукнув цесар, поглядом метаючи блискавки у бік наречених.

- А давайте, ми не лаятимемо хлопчика, - зупинила його леді Грі. – Тим більше, що справа вже зроблена, світлу Бруквілл оголосив дружиною привселюдно, і нічого не змінити. До того ж, я запросила вас сюди не заради розбірок.

Свєтка, незважаючи ні на що, продовжувала посміхатися. Мабуть, її ситуація просто смішила. Як вона може бути такою безпечною?

- А заради чого ж ви зібрали нас, тітонько? – насилу придушив гнів цесар. – Невже є щось важливіше?

- Так. Мій онук, Ар Темний, повернувся із багаторічного полону. І я хочу убезпечити його, убезпечити всіх нас. П'ятнадцять років тому ти, мій любий племіннику, після зникнення Ара закрив усі проходи між Пеклом та іншими світами. Тепер я прошу віддати мені ключ.

- Ви хочете його знищити, тітко?!

- Так.

- Але ж так не можна!

- Так буде найкраще для всіх нас. Я не хочу, щоб за Аром прийшли світлі! Я не хочу, щоб розпочалася війна!

- Я сказав «ні»!

- Я наполягаю, Угріне! – леді гнівно ляснула долонею по столу. - Ти маєш проявити повагу до старшої роду!

- Навіть якби я хотів... Це неможливо.

- Немає нічого неможливого!

- Ключ був викрадений близько місяця тому...

- Що-о?! Як ти міг припустити таке?! Я ще п'ятнадцять років тому просила тебе віддати мені ключ, а ти сказав, що в тебе він буде в більшій безпеці!

- Тоді я боявся, що ви, тітко, розв'яжете зі світлими війну!

- Ні, ти брешеш мені! Просто не хотів і зараз не хочеш віддавати ключ! Хочеш все тримати під власним контролем!

- Я брешу? Леді Грителло, не переступайте межі! Все ж це я правлю Пеклом! - вигукнув грізно цесар, підхоплюючись.

Старший цесаревич лише посміхнувся:

- Він каже правду. Та зізнайся вже, тату, що ключ у тебе викрала світла коханка.

- Що?! Світла коханка? – підскочив Бруквілл. - І ти після цього ще смієш дорікати мені за аморальність?

- Це була помилка! І я не хочу, щоб мої помилки повторював мій син!

- Все-все-все! - зупинила родичів, що мало не кинулись одне на одного, леді Грителла, криво посміхаючись. – Здивував ти мене, Вугріну… Дійсно, якщо сам мав світлу коханку, то як тепер можеш гніватись на сина за його вибір? Все. Забули. І досить бентежити дівчинку. Давайте відзначимо одруження, як належить.

- Як і годиться, треба організувати весільний стіл, запросити гостей, ми все зробимо, - кивнув Бруквілл.

- Так, але все це буде вже не сьогодні. А сьогодні відзначимо цю подію в тісному сімейному колі, - леді Грі здалася мені на диво поступливою.

- Хіба що з горя напитися, - прошепотів цесар.

А бабуся покликала служницю і звеліла їй розлити вино.

- Знамените тошанське десятирічної витримки, спеціально для такого випадку зберігала, - пояснила леді Грі.

Чортівка наповнила її келих, потім мій келих і далі по колу. Якась неповага до цесаря... Втім, леді Грі тут господарка.

Пляшка спорожніла, і бабця відіслала служницю зі словами:

- Іди, Ері, поки ти вільна. Отже, дорогі мої, - підняла вона келих, - давайте ж вип'ємо за цю молоду щасливу пару!

Світлана.

Було весело. Я в розмову не втручалася, просто насолоджувалась ситуацією. Приємно бути центром розбрату! На подив, конфлікт не спалахнув, леді Грителла розрулила ситуацію і закликала відзначити наше з Віллі одруження. Служниця розлила рожеве вино зі старовинної пузатої пляшки. Стара його хвалила, що ж, я мала намір пізнати справжній смак елітного напою з Пекла, але мене щось зупинило. Крізь аромат вина пробивався легкий, майже непомітний запах, що викликав неприємні асоціації... За мить я зрозуміла, звідки мені знайомий цей запах, і, не вагаючись, озвучила свою думку: