Глава 23. Зустріч на сходах. 2.

Артем.

Я, значить, ризикую своїм життям, прихильністю «бабці» та стосунками з правлячою сім'єю, щоб урятувати подругу, а вона заявляє мені, що рятувати її не треба, що вона вже цесаревича обкрутила і заміж за нього виходить. За цесаревича! І що вона думає? Про рідний дім, що, забула вже?

- Світлано, - кажу серйозно, - досить нісенітниці молоти. Яке "заміж"? Загалом так: я тебе забираю зараз, ми викрадаємо карету і змиваємося з цього свята життя. Потім знаходимо прохід на Землю і повертаємось додому. Про Пекло забудемо, мов про страшний сон.

А Свєтка дивиться на мене, мов на нерозумного малюка, і хитає головою:

- Ні, Артемчику, це тобі досить нісенітниці молоти. Гадаєш, усе так просто? Ти вже й темним лордом побував, а прохід так і не знайшов.

- Та не можу ж я просто в лоба запитати у бабці про прохід! Потрібен час!

- Тихіше, - Свєтка прикладає долоню до мого рота, і я мимоволі вдихаю її неймовірний аромат. - Я про це й кажу. Потрібен час. Якщо ми зараз втечемо, два дебіла в нарядах для званого вечора і без копійки в кишенях, куди ми подінемось? Як жити будемо? Хіба що до бродячого цирку залишитися прибитися. Ні, ми зараз начебто непогано влаштувалися, і давай нічого не псувати. Ти залишишся Аром Темним, я вийду заміж за Віллі...

- Ні!..

- Ніяких "ні". Саме в такому варіанті ми матимемо можливість дізнатися про проходи на Землю, а коли дізнаємося, тоді вже й вирішуватимемо, що далі робити. Якось так.

Обходжу Свєтку повільно, змушуючи її повертатися, і дивуюся, як змінюється її обличчя у різному освітленні. Ніколи навіть не підозрював, що вона може бути такою гарною. Мимоволі тягнуся до неї... Але мене зупиняє долоня, що вперлася в груди.

- Тихо!.. Мені теж хочеться обійняти тебе по-дружньому. Але не годиться нареченій цесаревича обійматися на порозі з іншим. Артеме, та будь серйознішим!

- Але ти ж станеш дружиною цього Бруквілла, чи то як його? Тобі доведеться з ним... з ним...

- Ой, не думаю, що це буде таке жахливо. Цесаревич дуже гарний собою. Та не хвилюйся ти так! Чи ти за цесаревича переживаєш? Постараюся не надто його в себе закохувати.

Дивлюся на неї і не розумію: ну як можна лягати в ліжко без любові? Чи вона вже закохалася в цесаревича і зараз мені просто локшину на вуха вішає?

Світлана.

Артем повільно обходить мене, і мені доводиться повертатися, щоб побачити його обличчя. Здивоване, звісно, ​​обличчя. Не очікував він, що його подруга дитинства виходить заміж за цесаревича, входить до правлячої родини. Втішився б за мене краще. Раптом не вийде повернутися на батьківщину, то я вже буду влаштована. А то досі якось несправедливо було: він - темний лорд, а я - полонянка. Але я вже говорила, це поруч із ним мені завжди не щастить. Важливий доказ: щойно мене подарували цесаревичу, як життя почало налагоджуватися. А ось зараз зустріла знову Артема і, боюсь, все знову піде під укіс. От просто одним місцем відчуваю... Все-все-все! Потрібно йти швидше.

Я стряхнулася, приклала палець до губ:

- Все, я пішла! Так, до речі, там, у кареті цесаревича Бруквілла, в якій я приїхала на бал, сидить моя покоївка... Твоя стара знайома, досить близько знайома... Руда Абрі. Отже, якщо скучив, можеш сходити привітатися. А щойно хтось із нас знайде прохід на Землю, знайдемо і спосіб зв'язатися. А поки що - адью!

І я продовжила підйом сходами. Як же високо, чорт візьми! А мене там наречений чекає!

Артем.

Свєтка плечі розправила, посмішку начепила і вперед, виходити заміж. А я лишився стояти на сходах, не знаючи, що робити далі. Початковий план дій зламався, до цесаревича мені вже не треба.

Куди ж тепер? Свєтка щось там говорила про Абрі? Що колишня отаманка тепер – її покоївка? Так Руда ж збирала гроші на посаг, щоб заміж вийти (у всіх дівчат тільки «заміж» і на умі), хіба не так? Їй, що, мало того золота, яке вона за нас отримала від леді Грі? Жаднюга!.. І як вона в покоївки до Громової потрапила? Невідомі шляхи Господні... Що, справді, піти привітатися? Абрі... Гаряча штучка! Напевно, вона заміж передумала виходити, бо я сподобався їй. Потрібно сходити, поговорити... Хоча ні. Нікуди вона від мене не дінеться. Зараз набагато цікавіше буде повернутися до палацу та подивитись, що далі буде. Невже молодший цесаревич справді на Свєтці одружується? Принц – і на рабині з гарему? Неможливо! Але це ж Свєтка, отже, можливо. Вона кому захоче голову закрутить. І все ж таки варто піти і переконатися, що все саме так, як вона мені розповіла. Може, пожартувала? Чи сама собі навигадувала?

І я повернувся до палацу.