Глава 12. І знов у полоні - 2.

Світлана.

Нашим викрадачем виявилася стара знайома Абрі. Певна річ, Артем відразу почав воркувати з нею, мов голуб навесні, незважаючи навіть на те, що висів, як і я, вниз головою на коні. Цілком розумію, адже він згадував вчорашню нічку, як вони там «травицю м’яли», а для цього голова зовсім і не потрібна.

Виявляється, заповзятлива дівчина збирає гроші собі на посаг. До речі, у неї совісті вистачило навіть своїх спільників закласти. Ось вам і руда... Та ще штучка. Нас вирішила ще раз продати й ще раз заробити. А я її вже подругою вважала! І я навіть не знаю, що можна вдіяти у цій ситуації. Хоча який вибір? Прив'язана я міцно до сідла, вузли руда в'язати вміє. Добре, що хоч уже не вниз головою, бо зовсім не комільфо було. Гаразд, хай уже продає... Але, якщо з'явиться хоч найменша нагода - втечу. Набридло мені це: то в ланцюгах, то в мотузках, наче каторжник якийсь. Не подобається мені цей світ...

Можливості не з'явилося. Минулого разу Абрі мене звільнила, принаймні в межах печери я могла пересуватися зовсім вільно. На цей раз, коли ми зупинилися, вона допомогла мені злізти з мерина і прив'язала до дерева.

- Абрі, навіщо? Я думала, що ми з тобою подруги!

- Звичайно, подруги, - охоче кивнула дівчина. – Просто я не можу дозволити втекти від мене семи золотим монетам.

- За мене дають сім монет? - Як за сімох розбійників, прикинула я.

- А за нього, - кивнула Руда на Артема, - цілих двадцять минулого разу отримала. Цього разу може й більше буде. Отже, ви зараз – мої золоті пташки, і розв'язати вас я просто не маю права!

- Та ми б нікуди не поділися, - спробувала я умовити розбійницю. – Однаково в лісі заблукаємо, бо не знаємо дороги. І взагалі нам від того, що ти нас повернеш темним, гірше не буде, то нащо нам тікати? Заробиш ти свою купку золотих…

- Звісно, зароблю, - широко посміхаючись, сказала Абрі, - я завжди отримаю те, що хочу. Та досить скиглити. Дивися, що я для подруги прихопила... - з цими словами вона витягла з сумки мої речі і, дбайливо розправивши, розвісила на кущах. – Нехай сушаться, бо в цьому одязі, я бачу, тобі не дуже зручно.

- А ось за це – дякую!

Артем.

Коли руда прив'язувала мене до дерева, майнула думка вихопити у неї ніж, що висів на поясі, нокаутувати, звільнити Свєтку і втекти. Але ж не будеш дівчину бити. Та й ноги досі дрижать і не тримають. Гаразд, нехай Абрі заробить на нас ще раз, і ми продовжимо шлях з кузенами до бабусі. Кращого варіанту я поки що просто не бачу.

Цього разу печери не було, а тільки нашвидкуруч складений з гілок курінь, біля якого нас і прив'язала до дерев Абрі. А сама зібрала хмиз, розвела багаття і почала готувати якусь кашу. До речі, крупу вона знайшла у сідельних сумках наших коней, а ще хліб та в'ялене м'ясо. Коли вона сіла біля вогнища, помішуючи страву, Світлана грубо запитала:

- І скільки нам чекати на звільнення?

- Куди поспішаєш, подруго? Подивися, яка природа! Посидимо, поспілкуємось.

- І все ж?

- Поспішаєш повернутися у полон? Темні, напевно, вже прийшли до тями, зрозуміли, що вас викрали. Відшукати нас вони не зможуть, я добре вмію сліди замітати, значить, повернуться до Центрального штабу, щоб розіслати орієнтування. Але, врахуй, їм тепер доведеться йти пішки, бо коників я приватизувала. Я, звісно, перегляну і сьогодні новини, коли повечеряємо, але, швидше за все, орієнтування на зниклиїх темного і світлу з’явиться завтра. Тьху ти, знову посолити забула!

Абрі встала і попрямувала до куреня, пововтузилась там хвилин з десять і вийшла в простій сукні, з двома косами і в зав’язаній на зразок бандани косинці.

- Як вам? - Покрутилася на місці, красуючись. - Бідолашна сільська дівчина, збирала гриби-ягоди в лісі і раптом натрапила  на прив'язаних до дерев чоловіка й жінку. Відв'язати чужинців побоялася, вирішила до Центрального штабу повідомити про знахідку, як законослухняна громадянка. А тут виявляється, що то дуже цінні особи і за них нагорода призначена - 27 золотих! А може, вже й більше! Пощастило бідній сільській дівчині!

А з косами їй навіть краще! Екзотична така штучка, гаряча. Цікаво, чи ввечері знову прийде за сексом?