38. Маргарита

Поки Стаса не було вдома, я розмірковувала про те, що от він повернеться, і я відразу покажу йому той злополучний лист і запитаю, що це все означає. 

Але як тільки я його побачила, то зрозуміла, що не зможу цього зробити. Просто не зможу і все. Мені було дуже страшно, що він скаже, що я для нього дійсно — "запасний аеродром", а от коли Ніколь повернеться, то наш із ним контракт закінчиться. 

Я дивилася на нього, поки він розмовляв по телефону, і  все хотіла побачити ознаки того, що Стас кривить душею, що насправді думає про іншу…

А він був такий веселий, з захватом розповідав про майбутню вечірку, і зовсім нічим не видав того, що так нечесно чинить зі мною. Невже в нього зовсім немає совісті? А може, він просто хороший актор, грає роль і переді мною, й перед Ніколь. Здається, вона донька якогось відомого режисера, я читала в інтернеті. Тому він міг обрати її і з корисливою метою. 

У мене аж голова розболілася від цих думок… 

— Марго, що трапилося? — запитав Стас, занепокоєно дивлячись на мене. 

— Нічого, — я поспішно відчинила кухонну аптечку і почала перебирати її вміст. — Голова болить, хочу випити таблетку.

— Мабуть, ти втомилася на заняттях? — він подав мені склянку води. — Ляж, відпочинь. 

— Та ні, все й так минеться. Я зараз приготую щось поїсти.

— Можеш не поспішати, я трохи перекусив, був у Саші в гостях. Пам'ятаєш його? Тоді, в супермаркеті…

Він лукаво усміхнувся, і я теж розтягнула губи в посмішці, хоча почувалася зовсім невесело. 

— Альона теж посиділа трохи з нами, — додав Стас.

— Це та, що грає Діну? — мені чомусь стало образливо, що він узяв в гості до друга партнерку по фільму, а не мене. 

— Так, вона хороша дівчина, дуже старанна. Мені здається, після цього серіалу її кар'єра різко піде вгору…

— Як у Ніколь? — несподівано для самої себе запитала я.

— А до чого тут Ніколь? — Стас здивовано поглянув на мене. 

— Просто згадала… Вона, здається, скоро приїде до Києва? 

— Гадки не маю, — швидко відповів Стас, відводячи погляд. — Та й, власне, мені нецікаво стежити за нею, наші дороги вже розійшлися…

"Бреше і не червоніє", — подумала я. 

Випила таблетку, пішла до спальні, лягла і відвернулася до стіни. Стас, мабуть, думав, що я заснула, тому тихо сидів у вітальні з ноутом. 

Кому він пише? Може, їй? 

Я лежала непорушно, і в голові крутилися різні думки. Як мені дізнатися, чи вони з Ніколь  дійсно планують зустрітися? 

Я встала з ліжка і вийшла до вітальні. 

— А давай кудись поїдемо у грудні, — сказала, загадавши, що якщо він погодиться, значить, із Ніколь дійсно його нічого не пов'язує. — Я ніколи не бачила гори. Може, вирушимо в Карпати на кілька днів? 

— Та ні, мабуть, у грудні не вийде, — Стас знизав плечима.  — Якраз будуть завершуватися зйомки серіалу, не буде коли й угору глянути. От після Нового року можна знайти кілька вільних днів і поїхати в гори. Це ти гарно придумала! 

***

Так мені й не вдалося вияснити, коли приїздить Ніколь, і зустрінеться з нею Стас, чи ні? 

Це питання мучило мене всю ніч, яку я майже не спала. Прокинулася вранці вся розбита, з синцями під очима. 

— Ти ніби справді захворіла, — стривожився Стас. — Може, варто сходити до лікаря? 

— Не потрібно, — я заперечно похитала головою. — Просто втомилася, а може, вітамінів бракує…

— Тоді треба сходити в аптеку й купити тобі якийсь вітамінний комплекс, — сказав Стас.  — Але зразу до косметолога і перукаря, щоб на вечірці ти виглядала на всі сто! 

***

Коли я, в новій сукні, з нарядною зачіскою і легким макіяжем, поглянула на себе у дзеркало, то зустрілася поглядом ніби з зовсім незнайомою людиною, не тією Марго, яку звикла в ньому бачити. 

— Ти чудово виглядаєш! — Стас допоміг мені одягнути пальто. — Пора вирушати, нам важливо прибути вчасно, не запізнюватися! 

Його ентузіазм вже почав мене трохи дратувати. Мені здавалося, що його поведінка награна, що він нервує і намагається щось приховати від мене. Може, в нього крім мене та Ніколь, ще є якась коханка? І вона теж має бути на цій вечірці? 

Я вирішила, що досі моя закоханість у Стаса робила мене сліпою і глухою. Я нічого не чула й не бачила, окрім нього. Але хтозна, чи він почувався так само? Після цього листа я б уже нічому не здивувалася! 

Сама вечірка була досить нудною, як на мій погляд. Всі присутні намагалися якнайкраще виглядати в очах журналістів, тож говорили різні банальні речі й лагідно один одному усміхалися. 

Для гостей був організований фуршет, але я майже нічого не їла, бо була надто знервована і розгублена. Всіх моїх душевних сил вистачало тільки на те, щоб вдавати спокій і, так само, як і всі, мило усміхатися присутнім і ввічливо відповідати на їхні компліменти. Хоча найбільше мені хотілося зараз послати всіх цих "дуже важливих" людей і дременути звідси. 

Ще й Стас увесь час розмовляв то з Машею, то з Поліною, а потім взяв і запросив на танець Альону. Навколо них ходили журналісти, фотографували. Та фіфа весело сміялася, їй подобалося бути в центрі уваги. Стас теж виглядав приємно схвильованим. Здавалося, про мене він зовсім забув, я стояла, стискаючи в руці порожній келих, і сама відчувала велику порожнечу на душі.