Паша довго розглядав флаєр сидячи в себе на кухні і усміхався.
«Зараз 2025-ий рік, а люди досі вірять у всяку чортовщину», - думав він. Але продовжував вивчати папірець. На ньому була фотографія дівчини та хлопця у віночках, що застигли в стрибку через вогонь. Вони трималися за руки і були дуже щасливими. Під фото стояв напис
«Купала - свято очищення вогнем.
Дрес-код вишиванка».
А збоку був вірш:
«Найкоротша ніч у році
Свято магії й вогню.
Заіскряться твої очі -
Як побачиш дівку у вінку.
І папороті цвіт вогненний
Бажання виповнить твої.
А хочеш знати, де цвіте він?
Приходь на свято до води!».
Паша ще раз усміхнувся. З іншого звороту була карта і пояснення, як доїхати. А ще пропонувався трансфер усіх бажаючих. Паша дістав телефон і набрав номер.
«Принаймні поплаваю і розслаблюся», - подумав він.
І вже вранці він з рюкзаком сидів у автобусі наповненим веселими парубками та дівчатами. Були там і старші люди, але в основному молодь 20-25 років. Хлопці грали на гітарах і весь автобус співав. Паша спочатку соромився, але зрештою почав і собі підспівувати.
Це було дійсно весело. Паша забув про свої останні невдачі і вже через 20хв. поїздки віддався святковому настрою.
Зігравши кілька пісень хлопці сіли перепочити. Натомість піднявся чоловік похилого віку і почав говорити.
- А чи знаєте ви легенди про Купала? Що це за ніч?
- Найкоротша ніч у році, - вигукнув Паша, - Свято магії й вогню.
Всі розсміялися. Чоловік теж усміхнувся.
- Гаразд, вірш усі прочитали. Його склала моя донька в третьому класі. Але я хочу розказати вам історію, не вигадку, про цвіт папороті.
Хтось вигукнув:
- Папороть не цвіте, вона розмножується спора...
Чоловік підняв палець і притулив до рота, просячи тиші.
- Давним-давно, коли ще міста були дрібними селищами, а сонцю поклонялися як богу, жив собі юнак. Його звали Соколем. Він був красенем – карі очі, чорні брови, гаряче молоде серце. Та дівчата не звертали увагу на нього, бо був він сиротою без крову і дому і не було йому куди привести наречену. А він найбільше за все так хотів знайти дружину – красуню і мати з нею діточок.
Сокіл пішов до відьми, щоб та начаклувала йому дім та сім’ю. Та відьма оглянула його з ніг до голови і спитала:
«Чи маєш ти дівчину, яка тебе кохає, і яку б ти в дім до себе забрав?»
«Ні, - відповів Сокіл, - ні дому не маю, ні дівчини.»
«Чи маєш ти справу, якою б на дім міг заробити?»
«Ні, - знову відповів Сокіл, - маю лише сопілку та добре серце. Та ніхто мене за них не хоче кохати».
Відьма тяжко зітхнула і сказала йому:
«Твої бажання може виконати хіба цвіт папороті, бо не можна з нічого зробити щось без нечистої сили».
«А як мені її знайти?», - спитав Сокіл.
«На Купала, вдягни свою найкращу сорочку і йди до загальної ватри. Мавка, дівчина з зеленими очима, поманить тебе в ліс і скаже своє ім’я. Іди за нею і віддай їй свою сорочку в обмін на виконання бажань».
Сокіл так і зробив. Убрав свою найкращу вишиванку, пішов до ватри і цілий вечір шукав очима дівчину з зеленими очима серед дівчат. І лише опівночі він побачив її біля дерев. Мавка була в самій лише сорочці і манила його долонею. Тож він пішов до неї. Вона завела його в гущавину лісу і спитала:
«Ти хочеш, щоб усі твої бажання здійснилися?»
«Так», - твердо відповів Сокіл, і вже хотів знімати сорочку, та дівчина його зупинила.
«Папороть дається лише на 50 років. Але я можу забрати тоді, коли захочеш віддати - сказала вона, - вдягнеш її і я прийду».
«Та я ніколи не захочу її віддати».
«Тоді папороть буде з тобою 50 років»
Дівчина взяла гілочку папороті і приколола йому на сорочці в районі серця.
«Але зазвичай повертають раніше, - сказала вона після цього, і ще додала: І пам’ятай – усі бажання збуваються, але не можна одним бажанням відмінити інше. Це правило.»
Сокіл був неймовірно щасливий. Він одразу загадав собі великий дім. В той же ж день у одного багатого пана помер єдиний син і він одразу ж взяв Сокола собі у спадкоємці.
І все, що бажав Сокіл з того дня почало збуватися. Він взяв у дружини чарівну дівчину, яка його кохала і яку кохав він. У них народилися діти, а багатство росло з кожним днем.
Та одного дня його дружина впала з кручі перучи одяг і померла. Сокіл був сам не свій від горя. Він загадав бажання, щоб вона ожила. Та ожила вона не собою, а лихим упирем і люди з селища мусили її убити та спалити.