Позачергове на 150♥
______
Я замахнулася і опустила сокиру. Крісло скрипнуло, правий підлокітник нахилився. Я знову вдарила, відламуючи його остаточно. Потім настала черга іншої частини, потім спинки.
Перетворивши меблі на шматки дерева, поїдені міллю шматки тканини і щось схоже на суху солому, я почала витягати все це надвір. Бака для сміття під умовним під’їздом мені зараз дуже не вистачало, та що поробиш, я вже не там, де так заведено.
Зітхнувши, перетягала уламки крісла подалі від дверей — туди, де на мій погляд, теоретично мала закінчуватися територія житла відьми.
І склала у велику купу. Потім розберуся, що з усім цим робити. Хоча, з огляду на кількість сміття у будинку, мені точно треба замовляти місцевий вивіз усього зайвого на якесь звалище.
Повернувшись у будинок, знайшла поглядом Фелікса, який тепер сидів на підвіконні і невдоволено косився на мене. Наскільки сильно він образився, я б не бралася казати.
Та якщо буде сильно мордою крутити, доведеться якось прощення заслуговувати. Може, за вушком почухати? Чи доведеться якийсь смаколик купляти? Цікаво, чим взагалі він харчується? Не супи ж собі варить тут, поки я сплю.
Зітхнувши, я востаннє за сьогодні взялася за мітлу. Пройшлася по тому місцю, де до цього стояло крісло і примружилася, помічаючи, що якісь плями не зникають навіть під натиском. Нахилилася.
Це що, віск?
Підняла голову і очікувано втупилася у круглу люстру. Люстру, яка висіла достатньо високо, щоб навіть якби я ризикнула залізти на стілець, не дотягнулася б до огарків свічок, які там лишилися.
Питання про те, як це робила Естара, навіть не стояло. Звісно ж, що магією.
Я покусала губу, міркуючи, що робити. Лишати все так, як є, неможна. Некрасиво. Віск з підлоги-то я відскоблю, а з огарками що робити? Не стіл же підсувати… Не факт, що і з нього дотягнуся.
Що там казав Фелікс? Я можу рухати предмети уявою? Як телекінетик з якогось телешоу? Ану!
Піднявши руку, навела палець на один з огарків, уявляючи, що торкаюся сенсорного екрана, і потягнула в бік.
Залишок свічки не ворухнувся.
Струснувши головою, спробувала ще раз. Знову навелася пальцем на огарок і потягнула його спочатку вгору, а потім вбік.
Сила, яка обрала саме мене, слухатися не збиралася!
— Та ну тебе! — махнула я рукою на люстру.
Не встигла навіть ухвалити рішення, як саме буду діставатися до неї, як люстра хитнулася з такою силою і таким скрипом, що фамільяр на підвіконні підскочив. А огарки посипалися на мене градом.
— Ай-ай-ай! — я прикрилася руками, краєм ока спостерігаючи за тим, як вони розлітаються на уламки по підлозі. Та трясця! Тільки ж прибрала!
Покосилася на кота, та той удав, що нічого не помітив, знову вмощуючись на підвіконні. Отак от! Чаклую… здається, а мій фамільяр навіть не звертає уваги!
Ну і грець з тобою! Удамо, що нічого не було!
— Феліксе, місто далеко? — спитала я, знову беручись за мітлу. — Чи село? Чи що тут поблизу є, звідки ті інквізитори їздять до мене?
— Недалеко, на схід, — буркнув кіт. — Старобрам. Місто.
— О, чудово! — я зраділа тому, що начебто недалеко є люди. — Значить, треба сходити. Ох, годинник би в цей дім! От котра взагалі година?
— Час до сну готуватися, а не дурні плани будувати, — пробурмотів Фелікс, все ж повертаючись до мене. — В яке ти там місто зібралася? Відьми по містах не ходять.
— Це ще з якого дива? — пирхнула я, відставляючи мітлу вбік. На сьогодні вона зі своєю роботою впоралася.
— Ну… не прийнято, — Фелікс примружився. — Якщо відьмі щось треба, їй це принесуть. Відьми тому і живуть не в містах, а окремо. Бо ну… не прийнято, Ладо.
— Дурня якась, — відмахнулася я, та поки вирішила не продовжувати цю тему. Хай там як, в місто сьогодні я не збиралася. Сил не було. А от завтра… так, завтра треба прогулятися, подивитися, їжі купити…
Залишилося тільки вирішити до завтра, за які гроші це робити. У хаті ніякої заначки я не знайшла. А мої гривні, що лишилися у задній кишені джинсів, навряд чи тут хтось прийме за щось цінніше, ніж красивий папір з малюночками.
Хоча… ще залежить на якому етапі розвитку цей світ. Може, і за малюночки хтось заплатить?
Цікаво, це можна вважати міжсвітовим обміном валют?