Глава 4.1

Позачергове оновлення на 100♥
_______
Владислава

— Божевільна ти дівка! — пихтів Фелікс, нервово вилизуючи широкі котячі груди, поки я сиділа на підлозі і шоковано кліпала, дивлячись на скриньку, що стояла поряд. Закриту скриньку.

Коли саме кіт стрибнув і вибив у мене її з рук, я не могла б сказати напевно.

— Що? — видихнула я хрипко. — Що це було?

Перед очима досі стояли різнокольорові кристали, від яких взагалі не хотілося відводити очі. Та що там! Їх хотілося торкнутися, стиснути… розчавити у руці.

— Душі демонів, — прошипів кіт, здригнувшись і продовжуючи вилизуватися. Навіть передні лапи від підлоги відірвав, щоб до усіх куточків грудей дотягнутися.

— Душі кого? — мені здалося, що мені здалося. Я повільно перевела погляд зі скриньки на фамільяра.

— Демонів, — той нарешті подивився на мене важким жовтооким поглядом. — Постав туди, де взяла. І не чіпай, якщо життя полюбляєш.

Після таких слів мені взагалі ту скриньку чіпати не хотілося. Та не залишати ж її посеред кімнати.

— А… навіщо вони тут? — перепитала я, повільно підіймаючись на ноги і обтрушуючись від пилюки та бруду. — Тобто… ну не можуть просто так у шафі зберігатися…

Я навіть не змогла повторити те, що вимовив Фелікс. В голові не вкладалося, що у якихось камінцях можуть зберігатися душі… демонів?! Шаленство!

— Можуть, — сухо пробурмотів Фелікс. — Якщо біда якась трапиться, з якою сама відьма впоратися не зможе, треба буде прикликати демона на допомогу. А поки сховай це все. І знайди вже там той клятий шнурок!

Від того, як кіт вміє гавкати, я тільки зітхнула і поквапилася виконати команду. Скриньку запхала у найдальший кут, сподіваючись, що там вона припаде пилом і ніколи не знадобиться. І все ж знайшла потертий шнурок. Повісила на нього ключик і вдягнула на шию.

— Добре, — мовив кіт, хоча в його тоні нічого доброго не відчувалося, — тепер тебе треба помити і перевдягнути. Ну ти і брудна, Ладо.

— Звісно, брудна, — пирхнула я, повертаючись обличчям до кімнати, яку я охрестила вітальнею. — Стільки по підлозі по цій валятися, ще б не забруднитися! То… що є якийсь одяг? Десь можна помитися?

Кіт якраз проводив язиком по боку, блиснувши на мене жовтими очима.

Як відчувала, що мені не сподобаються його пропозиції.