Осіннє рівнодення .

Минає літо, день стає коротшим,
‎І осінь тихо входить у права.
‎Дрімати починає вже природа,
‎Земля готується під снігом спочивать.
‎
‎Настала мить - і день зійшовся з ніччю,
‎З'явилась рівновага золота.
‎І сонце нам нагадує велично,
‎У всього світла є своя меж.
‎
‎Зібрали люди щедрі урожаї,
‎Земля віддала все що берегла.
‎За хліб, за овочі, за соковиті трави,
‎Ми вдячні тобі Матінко Земля.
‎
‎У кожнім яблуці -  налитий сік проміння,
‎В зернині кожній - золото полів.
‎І Осінь як прекрасна господиня,
‎Плоди збирає до своїх льохів.
‎
‎Горить вогонь - іскриться в темнім полі,
‎Його тепло єднає всіх людей.
‎І полум'я у танці запальному,
‎Нагадує: за ніччю прийде день.
‎
‎Ми відпускаємо в минуле негаразди,
‎Які не можуть далі з нами йти.
‎Усе, що мало бути - відбулося,
‎Добро хай родиться у новому житті.
‎
‎Листок летить кружляючи над світом,
‎Не опираючись за вітром він летить.
‎Він відривається від гілки просто й тихо,
‎Бо знає,  час новому уступить.
‎
‎Усе минає - радості й тривоги,
‎І день за днем  в кінці збирають рік.
‎Знай після темряви підсвітяться дороги,
‎А після осені чекай прихід весни.
‎
‎Згадайм все, чого за рік досягли,
‎І все що пережили на шляху.
‎За друзів, за родину, за країну,
‎Подякуємо предкам і життю.
‎
‎Нехай осінній вітер забирає,
‎Образи, жаль, усі людські страхи.
‎А те, що серце справді зігріває,
‎Нехай поселиться у затишку душі.
‎
‎Сьогодні рівновага поміж нами,
‎Між темрявою ночі й світлом дня.
‎Тож кожен сам нехай іде шляхами,
‎Які у рівновазі він обрав.
‎
‎Нехай земля засне під сивим небом,
‎Сховаючи насіння в глибині.
‎Щоб знову прорости, коли вже треба,
‎Коли почується весни тепло і спів.
‎
‎Цей день завжди нам буде нагаданням,
‎Усе живе проходить в колі рух.
‎Приймай життя із вдячністю й бажанням,
‎Бо  після темної зими, сади цвітуть.
‎