Пошук

 - Жар та спека, суха помаранчева земля,вода у хлопця вже закінчилась, грязне довге біле волосся лежало на широких плечах молодика який прямував сам самісінький, у пошуках самого себе, його звуть Джейк, він подорожує вже багато років по материку Америці, місто за містом країна за країною, заробляючи найманцем. Мандруючи він тікав від своєї долі, від смерті яка всюди прямувала за ним все для того щоб хоч на хвилину відчути себе вільним,вільним від останнього що залишили йому батьки після смерті - це прокляття, катана через яку всі кого він любив чи вважав за друзів померли навіть ті з ким герой не довго працював всі вони мертві. Одинокий вбивця- назавжди. Батько називав його Коґун він мав неабияку силу, вічно гострий та вічно срібний, незламна вбивча зброя. Нарешті герой зайшов до лісу, а це означало що місто до якого він прямував уже близько і можна знайти води. Не довго блукаючи по зеленим хащам Джейк знайшов струмок який привів його до річки, вода у ній була холодна, але чиста, втамувавши спрагу він звернув увагу на шум. Джейк встав та почав рухатись вздовж річки до місця звідки відносився гул. Це водоспад, герою він здався дуже високим та величним, нестримна, незрозуміла людям сила, набагато могутніша за них які здаються лише комашками навпроти природи. Подих молодика перехватило, хвилювання охопило його через те що спало йому на думку, і ось він стоїть над обривом і весь спітнілий зжимав у руці меч виставивши  його перед собою хлопець завмер. 

 - Я божевільний,не можу позбутися речі яка робить мене нещасним невже я один з тих людей яким сила та гроші важливіші за людські цінності, могутність цього меча отруїла мій розум. Усе, я здаюсь подумав хлопець, тримаючи предмет який не давав йому спокою він почав іти геть та пройшовши кілька кроків швидко розвернувся та кинув клятий меч вниз, наче вічність спостерігаючи як те що не давало йому нормального життя потонуло у воді, було поглинуто глибиною. Тепер тільки вперед ніякого жалю, - зрадів Джейк та з величезною швидкістю побіг з того місця. Емоції охоплювали героя незрозумілі дивні почуття наче радість від того що великий тягар впав з його душі але також наче була втрачена частинка цієї самої душі може це було його призначенням якого він не зміг зрозуміти та здійснити. "Ні це все відмовки", - говорив собі Джейк. Настала ніч, втомлений хлопець приготував собі місце на нічліг, розпалив багаття та відразу заснув без задніх ніг. Але прокинувшись він опинився в іншому місці, вся його одежа була мокра, а в руках… 

- Отже мені не вдасться тебе позбутись, тут уже нічому дивуватись, але я повинен був спробувати. Йому нічого не залишалося як знову відправитися в путь.