ХIV 13:12. Вівторок. Будинок Симоненків.

Тетяна Вікторівна здивувалася, відкривши двері, коли побачила слідчого, кінолога з собакою та двох свої сусідів.

- Що це таке? – тільки запитала вона неочікуваних гостей.

Сизоненко відповів:

- Ми до вас з обшуком. В нас є підозра, що саме ви підсипали отруту до вина, яку випадково випив ваш чоловік.

По цих словах він продемонстрував санкцію на обшук.

- Ви  з глузду з’їхали! – закричала жінка.

- Все ж таки ми маємо провести обшук будинку і всіх споруд, що в дворі. Тож дозвольте пройти.

Жінці покійного нічого не залишалося, як їх впустити.

Тривав обшук. Слідчий перевіряв все, кожен закуток. Він сподівався знайти залишки отрути, або посудину в якій вона могла бути. Господиня будинку ні на крок не відступала від слідчого, кругом ходила за ним. В них виникла наступна розмова.

- І чому це ви вирішили, що це я підсипала отруту. – сказала Тетяна Вікторівна.

- Ми знаємо, що саме ви передавали вино помічницею Ігоря для Каптицького – відповів слідчий.

- Це нісенітниця. Я нічого не передавала нікому Хто вам таке сказав?

- Карпенко Марина Петрівна дала свідчення.

- І ви повірили тій шльондрі.

Сизоненко нічого не відповів. Він продовжував пошук.

Але минуло дві години. І ніде ні в будинку, ні в погребі, ні в сараї не було знайдено нічого, що могло свідчити проти дружини покійного Симоненка.

Сизоненко вийшов на вулицю. Він подумав: «Невже дійсно Марина збрехала. Чи він не все уважно оглянув». Він озирнувся навкруги. І його погляд привернув блиск, нібито скла, який йшов з під кущів, що росли біля сараю. В його голові майнула думка. Внутрішній голос щось підказував. Він хотів було підійти поглянути, але вирішив зробити це разом з понятими. Тому і покликав їх.

Підійшовши до кущів він нахилився. Там лежав скляний флакон. На дні якого була речовина схожа на талій. Слідчий обережно підняв його. Після чого обернувшись до господині, яка стояла поза його, він мовив:

- Здається Тетяно Вікторівно, ви знищили не всі сліди.

Та тільки мовила крізь зуби:

- Та пішли ви всі.

Сизоненку нічого не залишалося, як її арештувати.