ЕПІЛОГ

Тієї ночі не спалося не тільки двом закоханим.

Не спали також і боги. Жінка з довгою чорною косою та обличчям молодої дівчини, та чоловік із безліччю облич. Маскою, за котрою він ховав своє справжнє. Вони завжди спостерігали, крім тих моментів, коли вважали, що смертним не завадить трохи приватності. І це ставалося частіше, ніж можна собі уявити.

— Ну і як тобі побути у ролі звідника, Зір’єне? — з усмішкою питає вона, — Радий, що усе вдалося?

— Я завжди радію, коли виграю парі, сестричко, — гмикає Бог темряви та омани, спираючись на поруччя спиною.

Тут, на даху палацу, їх огортає вітер.

Добре, що, на відміну від смертних, їх не страшить застуда. Як і ймовірність падіння з такої висоти.

Як і смерть.

Принаймні допоки вони обоє дотримуються правил.

— То ти виконаєш свою частину угоди? — питає він, примружившись.

— Звісно. Адже з нас двох я — найчесніша. Але навіщо тобі ці ігри, брате? Я думала тобі байдуже до смертних.

Гвін не збиралася порушувати даного слова. Однак їй було цікаво. Не так часто її старший брат втручався в їхні справи. Навіть якщо любив знаходити лазівки в кожному правилі.

І це була правда. Довгий час Зір’єн був байдужий до смертних та їхніх проблем.

Та не зараз.

Не тоді, коли вони намагаються уникнути свого боргу.

КІНЕЦЬ

Ну от і підійшла до фіналу наша історія!

Я хочу подякувати всім читачам за вашу підтримку, вподобайки, репости та коментарі, за те, що даєте мені стимул писати, навіть коли здається, що часу на це зовсім нема. ❤️

Також запрошую вас у наступну частину серії, “Начувайтеся, генерале, або Найгірше відрядження!” На вас чекає історія про Кікі, в якій ми нарешті більше дізнаємося про її минуле, помсту Зір’єна і не тільки❤️