Глава 4

Моє пробудження було схоже на пробудження після важкої хвороби - голова шумить та розколюється, тіло важке й затерпле, в роті сухо і хочеться кашляти. Але коли я розплющила очі, прийнявши вертикальне положення - мені стало ще гірше!

Якимось чином я опинилася на сходах постаменту, оточена натовпом чужих похмурих людей. Тиша, просякнута засудженням, миттєво прояснила мою свідомість. Ліворуч від мене стояв високий широкоплечий Темп, і в повітрі гостро пахло ненавистю та несхваленням. Мої руки були зв'язані за спиною, і я встигла помітити, як Темп нервово перебирає пальцями по рукоятці своєї дубини.

Він приніс мене в свою колонію - і Дикі жадали моєї крові.

- Це був твій вибір, Лав, - кинув він раптом, не обертаючись до мене. - Я пропонував тобі йти самій.

- Притяг мене на розтерзання, - хмикнула я з сумом, обводячи поглядом невдоволені обличчя навколо. - Боже, яка ж я дурна.

- Один із законів нашої колонії: все здобуте розділити. Щедрість висловлює відданість, - з натовпу до мене вийшов молодий чоловік. Присівши поруч зі мною він посміхнувся. Всі у Витоку чули про ватажка Диких. О, це був унікальний тип - ніколи не впадав у лють, не кричав, нікого власноруч не вбивав, він умів говорити тихо й спокійно, навіть ласкаво. Але кожне його слово заповзало під шкіру отруйною змією, втикаючи там в тебе свої ікла. М'який голос, правильно підібрані вбивчі слова, погляд, який здатний проникати вглиб і сяюча підступна посмішка вражали наче стріли. Йому підкорялися беззаперечно, його поважали та побоювалися. Тому що це були не просто солодкий голос й милі посмішки - це був незаперечний лідер з блакитною кров'ю, нащадок кинутих на поталу аристократів. Все в ньому видавало сина вищої касти - в першу чергу колір очей, гострий розум, манера тримати голову, хода, жести, вимова, видимий стрижень характеру. І те, що він жив на одному острові з нами, пив ту ж воду й спав на такому ж набитому травою матраці - анітрохи не робило його рівним з іншими.

- Джона, - приречено видихнула я, опустивши плечі. У Витоку часто згадувалося це ім'я. 

- Лаванда, - посміхнувся він мені. - Приємно познайомитися, дівчино. Красиве ім'я і .... вся синь небес в твоїх очах, - видав Джона, привертаючи до себе мій погляд настільки дивним компліментом. - У нас тут виникла невеличка суперечка, Лавандо. Буде шкода псувати таку білу шкіру, - і знову мене освітила його вбивча посмішка. - Справа в тому, що можна поділитися м'ясом або качанами краденого маїсу, але дуже складно розділити таку здобич, як ти, красуня, сестру покидька, який проклинається усіма нами.

- Вони всі хочуть від мене по шматку, - розуміюче кивнула я, намагаючись не показувати свого страху. Я вже усвідомлювала неминучість свого кінця, але мені все ще важко було з ним змиритися. - По-вашому, я винна в тому, що народилася у Витоку, і в тому, що Ронан мій брат .... і в усьому іншому теж. 

- Чому ж ти все-таки вирішила допомогти ворогу? Га, Лавандо? - з боку могло здатися, що я шалено подобаюсь цьому чоловікові, але насправді, чим ніжніше звучав його голос і ввічливіше він себе поводив - тим небезпечніше було перебувати з ним поруч. Це означало, що Джона налаштований проти тебе, а не навпаки. - Говори, Лавандо. Від того, що ти нам зараз тут скажеш, буде залежати твоя доля.

- Добре я скажу, але тільки лише тобі .... Наодинці. Я не хочу, щоб знав Темп, - моя відповідь заінтригував Джону.

- Але Темп єдиний, хто проти твоєї смерті. Він не хоче, щоб тобі заподіяли шкоду. Поки що Темп забороняє нам тебе чіпати. Ти його здобич і твоє життя в його владі.

Моя душа стрепенулася якоюсь дурною надією, і я кинула короткий схвильований погляд в бік Темпа:

- Тоді тим більше. Йому не варто це чути, - тепер я заінтригувала всіх, включаючи самого Темпа.

- Джона, ти ж розумієш, що я повинен знати, що вона зібралася тобі там наплести! Вона належить мені з потрохами! - вигукнув він тут же, гнівно блиснувши своїми дивними очима.

Але Джона, як ватажок, не вважав за потрібне відповідати йому, замість цього він звільнив мої руки, владно кивнув мені в бік берега.

З боку колонії Диких, океан набігав на широкий піщаний пляж, на відміну від нашого скелястого берега.

Минаючи натовп, я їхніми засуджуючими поглядами, разом з Джоною ми сіли на викладені валуни у вигляді низки сидінь, і дивлячись на прибережну піну я заговорила:

- По-перше, хочу сказати, що мені ніколи не подобалися сутички та вбивства, я не прихильниця насильства, і не тільки між колоніями, а взагалі. Ось такий я виродок. Але сказати про це кому-небудь - означало накликати на себе неприємності, моєму старшому братові не подобаються подібні точки зору. Побачивши обличчя Темпа в момент, коли Ронан вбив його кохану - я немов заглянула в його серце, я відчула його, як рідне. Ніби страждав хтось дуже близький мені. ....І я ще раз переконалася в жахливій жорстокості Ронана. ...Тоді-то в мені і з'явилося бажання втрутитися, зробити для Темпа хоч щось. Його біль раптом витяг мене назовні, - я зітхнула. Шум океану заспокоював, Джона не перебивав мене, а я не дивилася йому в очі, щоб не розхвилюватися ще більше. - Темп так любив її, більше за життя любив. Це було видно, відчувалося. І я просто не могла дозволити, щоб її кинули на поживу хижакам. Я знаю, для Темпа було важливо … те, як її поховають. Я все зробила сама, розрізала, дістала малюка, обмила їх та ... спалила. Чомусь у мене в душі все переверталося і таке зі мною сталося вперше, немов я бачила і відчувала щось недоступне для інших. Мені вже було плювати на свою долю, як і плювати зараз. Так, мені страшно, але і тоді, і зараз я хочу допомогти Темпу. ...Напевно, це у мене спадкове. Ронан схиблений буйно, а я тихо. Розумієш, Джона, - тут я все ж заглянула в обличчя ватажка, який так уважно мене слухав. - Мій брат ніколи не прийде рятувати мене і ви не зможете виманити його, щоб схопити. Для нього я вже померла, адже він судить по собі. Кожного полоненого з вашої колонії він катує та вбиває, значить, від вас він очікує того ж. Можливо, його трохи засмутить вид мого прибитого до дерева трупа, але себе він цінує вище. Він швидше за все накаже відловлювати вас поодинці. Я неважлива приманка, Ронан взагалі-то не ведеться на провокації, він сам любить провокувати.