Острів

День шостий

ео прокинувся, коли із лінії горизонту вийшло сонце й торкнулося його обличчя. Він встав швидко й озирнувся, чи немає нікого поруч із суперників або звірів, але тільки шум листя порушував тишу.

— Вже параноя…

Він вирішив ще трохи поспати, адже вважав, що йому потрібні сили для протистояння іншим учасникам.

***

Майстер вилетів на своєму літаку до острова.

— Завтра фінальний день, залишилося п’ять учасників і деякі вже наближаються до точки Б.

— Так, Харукі, так… — задумливо сказав той, дивлячись у вікно ілюмінатора.

— Сер, вам щось принести? — запитала стюардеса.

— Так… Віскі та фруктів наріж.

Вона вклонилася і пішла за барну стійку. Харукі тим часом спостерігав по камерах за учасниками.

— Майстре, ви так і не відповіли вчора, двоє вбили наших, ми щось зробимо?

— Ні, це витрати.

— Хм… Зрозумів… А не підкажете, що там на цій точці Б?

— Що на точці Б? Усе просто. Там двадцятидвохметрова буква Б біля берега. Ми підпливемо на яхті й очікуватимемо. Частина наших людей охоронятиме берег, адже тільки один має вижити й зібрати всі каблучки. Якщо якусь умову не виконано, сам знаєш, який буде наслідок!

— Тож, сер… вони помруть?

— Скільки там уже переглядів?

— Близько двох мільярдів.

— Замало… Треба ще…

Харукі встав із крісла й пішов до вбиральні умитися. Не лише Майстер святкував ювілей. Сьогодні День народження і в його вірного помічника — сорок років. Злегка посміхнувшись, Харукі витер рушником обличчя і пішов назад у салон. Він подивився на Майстра дуже уважно, спостерігаючи за його мімікою — очевидно, той був чимось незадоволений, тонкі губи скривилися в гримасі. Саме таке обличчя було у нього коли Харукі прийшов на роботу до Майстра, коли був ще студентом.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше