— Уяви собі, цей баран знову в мене канючив спирт. Я його послала! — Грейс наливала чай у низенькі чашки, де вже поблискували соком кружала лимону.
— А що в нього за діагноз? — запитала друга медсестра.
— Апендицит. Уже два дні тут, я кажу: «Вали звідси», а він не хоче, у коханні зізнається. Ну не ідіот?
— Аха-хах! Черговий недоумок. Котра вже година? Пішли на обхід?
— Двадцять по першій, пішли, ти на перший, я на другий поверх.
— Добре, потім ще розповім випадок на минулій зміні, ти впадеш просто зі сміху.
Медсестри допили чай, кинули чашки із шоколадкою на столику реєстрації та пішли на обхід. Грейс попрямувала на другий поверх, заглянула в кожну палату — усе було тихо. Вона повернулася, за кілька хвилин прийшла і друга медсестра, вони зробили ще чаю й продовжили базікати. На ранок Грейс здала зміну, сіла в старенький сірий Volkswagen, який їй залишив колишній чоловік та вирушила додому.
Дорогою зупинилася біля крамниці, щоб узяти кілька батончиків сину, який чекав на неї вдома, та корм псу Локі. Вона втомлено відімкнула двері, кинула на підлогу сумку, зняла туфлі, відчуваючи неабияке полегшення, переодягнулася та заглянула до кімнати, де спав малий. Хоч йому було вже десять років, обличчя все ще зберігало ніжні дитячі риси. Грейс присіла на край дивану та погладила по голові Албе, так звали хлопця, щоб розбудити. Він незадоволено скривився і перевернувся на інший бік, стягуючи на себе укривало. Мати прийняла це за виклик та почала його лоскотати. Малюк намагався чинити опір, сміявся й просив зупинитись.
— Все, ма, уже підіймаюсь, — він підвівся, протираючи кулачками очі.
— Сніданок через десять хвилин, тому чимчикуй у душ і чекаю тебе за столом. До речі, ти зібрав усе до школи?
— Так, ще вчора.
Грейс поцілувала сина в лоб та пішла на кухню. Швидко приготувала яєчню, виклала хлібці на тарілку.
— Синку, сніданок уже на столі!
Албе швидко поїв, запив соком, поцілував маму та пішов до школи. Помивши посуд, Грейс звернула увагу на листи на підвіконні — це були рахунки за комуналку. Вона взяла купу, присіла на стілець і почала рахувати з калькулятором.
— Вже понад сто сорок тисяч шилінгів. Це якесь пекельне коло, — промовила зрештою Грейс у відчаї. Вона підняла погляд на холодильник, де з фото із випускного вечора їй усміхалися батьки. Тоді, після школи, вона планувала піти працювати в поліцію після закінчення курсів. Але через пів року навчання завагітніла від майбутнього чоловіка та через нестачу грошей погодилась із ліпшою подругою, по дурості, здійснити крадіжку в магазині. Але в той день встановили камери, дівчата цього не помітили. Обох оштрафували, та досьє на них залишилось і, після цієї історії й народження сина, її документи вже не прийняли в академію. Чоловік у цей час навчався на отоларинголога. Коли він дізнався про те, що Грейс чекає дитину, швидко одружився із нею. Але через пів року після народження сина, зрозумів, що не готовий бути батьком і чоловіком. Грейс залишилася сама, щоправда батьки колишнього підтримують зв’язок з онуком, навіть подарували на честь його народження автівку, яка після розлучення залишилась у неї. Згодом Грейс влаштувалася неофіційно медсестрою. З колишнім чоловіком майже не підтримувала спілкування та він і сам не прагнув бути в їхньому із сином житті.
— Тридцять п’ять років, а грошей немає, аж смішно, а-ха-ха.
Грейс почала прибирання, увімкнула музику й танцювала в ритм із ганчіркою в руках, як раптом постукали у двері — це була її мама, яка жила в сусідньому під’їзді.
— О, мам, привіт, заходь.
— Донечко, ти зайнята? А я не знала, треба було подзвонити.
— Та все гаразд. Чай будеш? До речі, а чому ти так рано? Тільки десята зараз.
— Не спалося щось. Ой, донечко, сон поганий снився… про тебе…
— Ма, ти ж у цю маячню не віриш, ти прийшла, щоб розповісти мені про свій сон? — з усмішкою запитала Грейс, заварюючи чай.
— І це теж, люба. Там було щось… м-м-м… не пам’ятаю детально. Кров пам’ятаю. Ой, аж серце болить… — вона повільно присіла на стілець, тримаючись рукою за край столу.
Грейс підійшла до мами й обійняла її:
— Все добре, це сон. Краще скажи, як там тато? Як йому в Каїрі?
— Будують новий готель, каже, і він там головний технік. Йому подобається. Приїде за тиждень на вихідні. А так усе нормально.
— Ну, це головне… Лише скажи йому, щоби був обережний, а то в нього ж нога… І слухай, мамо, щойно написали з роботи, мені знову на другу зміну сьогодні, відведеш малого до стоматолога? А то щось у нього болить там.
— Запитуєш ще! Звісно, донечко, ти весь час працюєш, дуже багато…
— Так. Поки що так. Треба рахунки сплачувати.
— Розумію. Гаразд, може тобі зараз допомогти?
— Так, візьми помий чашки і протри пил на кухні, будь ласка.
Вони ще трохи прибрали у квартирі, поговорили про побутові проблеми та Грейс почала збиратися на роботу.
На короткій нараді головна медсестра повідомила, що в них поповнення, прийшла нова медсестра. Грейс одразу, коли зайшла в кабінет, помітила нову дівчину в халаті.
— Дуже приємно, мене звати Сода, — з усмішкою простягнула руку новенька. Зовні вона була схожа на модель, років двадцяти трьох.
— Грейс, покажи їй тут усе, добре? — попросила старша на зміні.
— Авжеж, ходімо.
Вони ходили по поверхах, Грейс розповідала, що й де знаходиться, але помітила, що Сода не дуже уважно слухає, а більше запитує про особисте. За кілька годин привезли нового пацієнта після аварії, він був у крові й зі зламаними ногами. Медсестри пішли в операційну виконувати свої обов’язки.
Три години по тому прооперованого пацієнта повезли в палату. Втомлена Грейс записувала інформацію щодо пацієнтів та вносила в комп’ютер, а Сода ходила по кабінету й ретельно все роздивлялася.
— Слухай, а можна питання? Навіщо ти тут? Ти дуже вродлива, видно, що з багатої сім’ї, нащо тобі ця робота? У нас не топовий медзаклад.