57

Прийшов помічник чергового й повів їх до місця помешкання. То був старий двоповерховий будинок, що ледве тримався купи. Огороджений високим дерев'яним парканом, дошки якого давно згнили й трималися невідомо як. Воріт не було.

— Чого стали? Проходьте, у мене немає часу. Ваші подруги прибудуть пізніше.

— А ключі? — запитала Лора.

— Та які там ключі! Тут нема чого красти. За договором з академією ми повинні надати вам житло й мінімальний набір для проживання. Ось житло, а решта — то не наші проблеми. Там є дерев'яні ліжка й солом'яні матраци, стіл на кухні, стільці, мінімальний набір посуду. Опалення дровами — завтра привеземо ще. На сьогодні там є запас дров. Туалет і ванна кімната давно вийшли з ладу. Тому туалет зараз там, на подвір'ї, за будинком. А помитися можна в місті: там є міська лазня або душова при нашій казармі. Завтра о восьмій ранку ви повинні прибути на місце служби. Набір харчів видамо завтра, як і форму. Готувати будете самі. Або когось знайдете, якщо самі не вмієте. А якщо є зайві гроші, — він гигикнув і продовжив, — то можете харчуватися тут, за поворотом є корчма. Ну все, решту питань будемо вирішувати в міру їх виникнення.

Він розвернувся й швидким кроком подався геть. Лора обережно взялася за ручку дверей і штовхнула їх усередину. Ті помалу, зі скрипом, піддалися. Вони пройшли в невеличкий коридор із п'ятьма дверима. Двоє дверей праворуч, троє ліворуч, а в кінці коридору виднілися сходи на другий поверх і на горище. Стіни були колись пофарбовані в жовтий колір. Їх покривали дрібні тріщини, місцями штукатурка відвалилася й валялася на підлозі. Лора всміхнулася й мовила:

— Нам хоч раз дадуть нормальне житло? Як би не довелося робити ремонт.

— Знову доведеться платити штраф за застосування відновлювальної магії, — із сумом у голосі мовила Ранет.

— А от і ні! Я отримала дозвіл на застосування цієї магії для власних потреб і можу використовувати її двічі на рік. Ходімо глянемо, що тут до чого, а тоді, як повернуться зі шпиталю наші подруги, займемося ремонтом.

За першими двома дверима праворуч виявилися кімнати десь приблизно чотири на п'ять із половиною метрів. Там була невелика шафа для одягу, стіл, стілець і ліжко з солом'яним матрацом і подушкою, набитою сіном. Також був невеликий камін, біля якого лежала купка сирих дров. Ліворуч виявилися ванна й окремо туалет. Труби давно згнили, а кімнати були закидані якимось старим мотлохом. Далі була досить простора кухня зі старими шафами, пара з яких відпала від стіни й валялася на підлозі. У кутку стояла цегляна плита, збоку якої була вмурована духовка, що давно вже прогоріла. Біля неї стояли ящики з брудним посудом. Судячи зі свіжих слідів на запиленій підлозі, їх перенесли недавно.

— Ну гади! Їм же на наше проживання виділили чималу суму грошей! — обурилася Ранет.

— Та не переживай. Як вони до нас, так і ми будемо виконувати свою роботу. А лад зараз наведемо — чи нам уперше? — мовила Міра. — А решту докупимо, слава богам, не бідні. Ходім глянемо нагору.

На другому поверсі виявилося три кімнати, а також такі самі ванна й туалет, але різного мотлоху було менше. Горище було порожнє, все в павутинні й пилюці. Лише в кінці стояла якась шафа, а поряд із нею — стара скриня. Вони не наважилися йти далі, щоб не провалитися, а лише глянули через двері.

— Пропоную не чекати сестер, а підготувати все необхідне просто тут, у коридорі, по центру будинку. Міро, в тебе схильність до малювання, тож зображення символів і знаків — на тобі, а я потім промовлю потрібні слова. Як я тепер розумію, без твоєї допомоги з підключенням напряму до потоків магії тоді в академії й моєму замку в нас нічого не вийшло. То як, підсобиш?

— Я вам ще не казала, але після пережитого я тимчасово не можу застосовувати магію. Тому цього разу без мене. Головне — потім вчасно перервати живлення заклинання, а то ми так усе місто відновимо й вичерпаємо всю магію навколо.

— А як же тоді ти працюватимеш у групі Торгуса? — схвилювалася Лора.

— Думаю, до того часу, коли в нас виникне потреба в допомозі, в мене все стане на свої місця. До того ж я знайшла вдосконалене заклинання: воно не тільки відновлює речі, а й видаляє пил і бруд — усе те майже само, тільки потрібно додати кілька символів і рун у потрібні місця.

Знання само́ з'явилося в її голові. Але про свої нові здібності й про те, що стала богинею, вирішила розповісти пізніше.

Незабаром усе до ритуалу відновлення було готове, і вони спустилися на перший поверх чекати сестер. Ті прийшли лише за три години — довелося чекати на головного лікаря, бо той був зайнятий лікуванням якихось знатних відвідувачів. Потім перевірили їхні знання й уміння. Подруги зібралися на другому поверсі й розпочали ритуал. І ось будинок і паркан навколо нього стали сяяти новизною. А подруги вийшли на подвір'я чекати на магів, які неодмінно відреагують на такий викид магічної енергії в них під боком. Не минуло й п'яти хвилин, як з'явилися місцеві органи правопорядку.

— Всім стояти! Не рухатись! — крикнув сивоволосий дід, і в його руці спалахнула синя вогняна куля.

— Та ми й так стоїмо, не рухаємося, — мовила Міра. — І взагалі, хто ви такі й що ви тут робите?

Маг перевів погляд на неї.

— Це нечисть! — крикнув він і запустив вогняну кулю. Міра інстинктивно накрила всіх магічним щитом. І куля не завдала жодної шкоди, на відміну від прибулих, оскільки ті стояли досить близько — їх повалило на землю вибуховою хвилею, як і самого мага. Але, побачивши, що куля не завдала шкоди, він, лежачи на землі, почав створювати нову, потужнішу.

— Стій, старий дурню! Це учениці академії!

Міра впізнала в крикунові сьогоднішнього чергового мага, який їх зустрічав. Сивоволосий маг припинив створення нової кулі й перепитав:

— А звідки вони взялися?

— Та я ж тобі казав, що сьогодні прибули учениці академії нам на поміч.

— Так, щось пригадую, була така розмова. Старий став, не як вже — мені за сто вісімдесят років перевалило. То що тут відбувається й що це за мертвяк? — він ткнув пальцем у Міру.