16

Настав вихідний. Тут, на території імперії, тижні складалися з десяти днів. Місяць мав три тижні. Як і на Землі, було дванадцять місяців і так звана П'ятириця — п'ять днів святкувань, після яких наставав новий рік від падіння могутньої цивілізації. Зараз був 1340 рік.

Зібравшись на першому поверсі, подруги вирушили в дорогу. Пройшовши подвір'я і ворота, вони вийшли на пристань, біля якої стояв річковий паром, спеціально придбаний для Академії магії. Подорож зайняла небагато часу. Показавши охороні міста спецільну відзнаку учениць Академії магії та заплативши за прохід у місто, вони пройшли крізь ворота й опинилися на широкій вулиці. Вони тут колись уже були в місті проїздом, коли їх везли до академії. Вони прибули до столиці ввечері, а рано покинули її. Майже нічого не бачили. І ось тепер був шанс добре все розгледіти. Навіть для принцеси Лори було цікаво, хоч вона й бувала в столиці людей, але в основному на території королівського замку та проїздом по головній вулиці від воріт міста до палацу. А подивитися було на що. Кожен будинок був шедевром архітектури. Будинки прикрашали різною ліпниною, скульптурами, мозаїкою, де було відтворено різні сцени життя, битв або просто зображення різних істот і рослин — як вигаданих, так і реальних. Відчувалася магія, яка не давала руйнуватися будівлям. Над дорогою стояли ліхтарі з магічними кулями для нічного освітлення.

Вони пішли далі по дорозі, озираючись навкруги. Першою йшла принцеса. Вона підійшла до одного з місцевих жителів і запитала, де можна придбати хороший одяг. Дізнавшись адресу, вона махнула рукою подругам, гукаючи за собою. Пройшовши ще метрів п'ятсот, вони звернули в провулок ліворуч. Потім, пройшовши ще пару кварталів, вони дійшли до своєї мети. Перед ними стояв будинок місцевих кравців. Зайшовши всередину, вони опинилися в просторій кімнаті, де їх зустріли двоє молодих жінок зростом 150 см і немолодий чоловік такого ж зросту, з довгою бородою та міцної тілобудови.

— Доброго дня, леді, — басом промовив чоловік. — Я Гек. Чим можуть бути корисні мої доньки і я?

— Доброго дня і вам, — мовила принцеса. — Нам потрібно придбати сукні для візиту до короля ельфів, і нам рекомендували вас.

— Так, ви не помилилися, у нас працюють найкращі майстри. Зараз мої доньки Лафра і Кіла знімуть мірки й підберуть найкращі тканини. За чотири дні все буде готове. Куди переслати замовлення? Першу половину оплати я візьму після примірки, а другу — при отриманні замовлення. За накладання чарів від забруднення — окрема оплата.

— Добре, сукні доставте до Академії магії.

— І кому направити товар?

— Учениці магії Лорі.

Знімання мірок зайняло цілих півтори години. Розрахувавшись за послугу, вони покинули будинок кравців.

— Цікаві люди, — мовила Марта.

— Люди? — розсміялася Сенса. — Це гноми. Ось ви познайомилися ще з одним представником імперії. Досить гордий народ, не терпить образ, особливо коли це стосується їхнього зросту й бороди. Добрі шахтарі за вдачею та майстри на всі руки. Непогані банкіри, мають розширену мережу банків по всій імперії. І навіть є за її межами. Магія в них на низькому рівні, а от у створенні різних артефактів та амулетів їм немає рівних на нашому материку.

— Цікавий народ, — мовила Марта. — Ну, ми довго тут будемо стояти? Куди тепер?

— Думаю, настав час перекусити. Тут по дорозі я бачила, є непогана їдальня, — промовила Лора. — Думаю, вона нам підійде.

— І чого ти думаєш, що вона непогана? Ти тут колись була? — поцікавилася Сенса.

— У цій частині міста живуть небідні люди, тому, думаю, навряд чи тут довго проіснувала якась забігайлівка.

— Ну, якщо так, тоді ходімо.

Пройшовши повз пару будинків, вони побачили на одному з них вивіску з написом «Жирний гусак».

— Ну що ж, з вивіски виходить, що тут основною стравою буде гусак.

— Ні, Марто, це нічого не означає, просто господарю спала на думку така ідея, а подавати можуть будь-що.

— Годі сперечатися, ходімо й побачимо на власні очі, — промовила Міра, відчиняючи двері. І потрапила в простору чисту залу, де розміщувалися столи й лавки. Відвідувачів не було. До них підійшов чоловік, запропонував сісти за один зі столиків і прийняв замовлення. Міра в душі розсміялася: страв із гусака не виявилося. Поївши замовлені страви, вони розплатилися з господарем і пішли роздивлятися місто. Вони ходили вулицями, розглядаючи архітектуру будинків. І не помітили, як опинилися неподалік королівського замку на широкій площі, де був велетенський фонтан зі скульптурною композицією зі скла.

— Уночі ця композиція підсвічується різними кольорами, — повідомила принцеса Лора, — краса неймовірна. На жаль, нам до ночі потрібно встигнути назад до академії. Ну, я думаю, ми ще не раз відвідаємо місто. Справа ви можете побачити королівський замок, — продовжила екскурсію принцеса. — За замком є міський парк, ходімо, там є на що подивитися.

Парк зустрів тінню прохолоди, широкими стежками, вимощеними каменем, по боках яких стояли різні скульптури та нічні ліхтарі. У парку була велика кількість клумб, на яких за допомогою різних квітів було створено різні картини й фігури. Декоративні кущі, яким вмілі садівники надали різних форм. Також були невеликі штучні водойми, на яких копошилися барвисті водоплавні птахи. Було багато невеликих фонтанів. Повсюди були лавки для відпочинку. Парком прогулювалися люди. Їхній спокій охороняли групи сторожі в блискучих обладунках.

— Тут дійсно красиво й затишно, — промовила Марта, — але, мабуть, уже час повертатися, ми зайшли надто далеко, і дорога займе багато часу, щоб не запізнитися на паром.

— Ти прав, Марто, щось ми загулялися, пора повертатися, — підтвердила слова принцеса. — Решту парку ми відвідаємо іншого разу.

Дійсно, дорога назад зайняла багато часу й сил. Вони ледве встигли на паром. Прибувши до академії, вони одразу попрямували до своїх кімнат, де майже одразу лягли відпочивати. Денна прогулянка не минула даремно. Зранку вони вирушили на заняття. Минуло кілька днів, і їм принесли сукні. Після примірки вони розрахувалися з кравцями. Подарунок іменинниці придбала принцеса: це була якась рідкісна й дорога квітка в горщику.