Остання квітка на Землі

1.

(Казка)
Колись, у дуже давні часи, на світі було дуже багато квітів. Найтиповіших і найдивовижніших: маленьких і великих, червоних, жовтих, блакитних, помаранчевих — найрізноманітніших барв.

Люди йшли повз і майже кожен намагався зірвати хоч одну квіточку. А були й такі, що хапали їх десятками або й сотнями. Людей ставало дедалі більше, а квітів — усе менше й менше.

— На наш вік вистачить! — казали люди. — Ці квіти все одно нікому не належать. Вони ж безкоштовні. То чому б нам їх не рвати?

«На наш вік вистачить», — казали всі й продовжували знищувати маленькі беззахисні рослини. І це замість того, щоб просто милуватися цією дивовижною красою та йти собі далі.

Та згодом настали часи, коли на світі залишилася тільки одна-єдина квітка. Усі інші люди винищили.

Тоді довкола цієї квітки поставили високий золотий паркан і виставили міцну охорону. З найвіддаленіших куточків світу приїжджало безліч туристів, щоб за великі гроші подивитися на останнє диво природи.

Найвидатніші вчені планети мізкували над тим, як її розмножити, але все було марно.

«Це ж так сумно — бути єдиною квіткою на Землі», — подумала Квітка й померла від туги та самотності.

Сергій Олексійович

Подобається

#3067 в Різне
#662 в Дитяча література
#1441 в Молодіжна проза
#585 в Підліткова проза

У тексті є: охорона природи, казка, для дітей

Відредаговано: 29.04.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись