Розділ 1. Спалах у розрідженому повітрі

Гори не попереджають. Вони просто забирають усе, що ти вважав своїм.

Марк прийшов до тями від того, що в його легенях зовсім не було кисню. Кожен вдих нагадував ковток розпеченого скла, яке роздирало горло, але приносило лише порожнечу. Вуха заклало від страшного, потойбічного свисту. Це кричав вітер, який на шаленій швидкості вривався крізь розірвану обшивку фюзеляжу приватного медичного літака «Cessna».

— Дихай… Ну ж бо, дихай… — прохрипів Марк сам до себе, намагаючись намацати на обличчі кисневу маску. Її не було. Шланг відірвало з м'ясом під час удару.

Він спробував поворухнутися, і в ліве стегно одразу вдарив такий гострий біль, що перед очима спалахнули білі блискавки. Професійний мозок військового хірурга, попри паніку та шок, миттєво видав сухий аналіз: «Травма стегна. Можливо, закритий перелом або глибокий розрив тканин. Артеріальної кровотечі немає, інакше я б уже вимкнувся. Свідомість збережена».

Марк розплющив очі. Світ навколо здригався і плив. Літак лежав на боці, зарившись носом у глибокий, незайманий сніг. Кабіна пілотів була повністю зім'ята, перетворена на купу покрученого титану. Командир рейсу та другий пілот загинули миттєво, ще коли літак на швидкості врізався в схил невідомого гірського піку. Хірург залишився абсолютно один.

Марк летів у складі міжнародної медичної місії до Катманду. Вони везли обладнання та дефіцитні медикаменти. Але десь над засніженими хребтами Гімалаїв відмовив правий двигун, а бортова електроніка просто збожеволіла під дією аномального циклону. Останнє, що Марк пам'ятав із криків пілотів у рацію — це судорожні спроби передати координати. «Торнадо-3, ми падаємо! Координати… тридчять один градус…» На цьому зв'язок обірвався. Це була їхня остання координата. Тепер вона стала його точкою неповернення.

Хірург пересилив біль і відстебнув ремінь безпеки. Тіло важко рухнуло на холодну підлогу, яка вже покривалася інеєм. Навколо панував хаос: коробки з ампулами розбиті, дорогі монітори розтрощені, всюди уламки пластику. Годинник на руці дивом уцілів. Стрілки показували 16:40. Сонце в Гімалаях сідає швидко, а це означало, що за годину тут настане абсолютна, полярна темрява. І температура впаде нижче мінус тридцяти.

Марк підтягнувся на руках до розірваного краю борту і визирнув назовні. Від побаченого в нього перехопило подих. Літак лежав на вузькому сніговому плато, затиснутому між двома велетенськими вертикальними скелями. Навколо, наскільки вистачало зору, височіли титанічні, гострі білі вершини. Вони підпирали темно-синє, майже чорне високогірне небо. Жодного сліду цивілізації. Тільки лід, камінь і крижаний вітер.

Висота була величезною — щонайменше 5000 метрів над рівнем моря. Без акліматизації тут починається набряк легенів або мозку вже за кілька годин.

Раптом з боку кабіни пілотів почулося тихе, ледь чутне шипіння. Марк різко повернув голову. З паливних магістралей просто на оголені дроти акумулятора капав гас. Дріт засичав, видавши різкий запах горілої ізоляції, і в темноті кабіни проскочила перша синя іскра.

Іскра. О her за секунду все злетить у повітря.

Розум хірурга працював як комп'ютер: «Без речей на цьому морозі я мрець через три години. Потрібно спорядження».

Він перекинувся на живіт і поповз назад, углиб салону, волочачи за собою ліву ногу. Коробки з написом «Медична гуманітарна місія» були розкидані всюди. Марк зачепив рукою помаранчевий пластиковий кейс — це була екстрена армійська аптечка. Є! Поруч висіла його власна куртка — важкий пуховик. Марк судорожно схопив його, попутно зачепивши пальцями міцний мисливський ніж у чохлі, що належав одному з пілотів.

Раптом з боку кабіни пролунав гучний хлопок. Перший спалах вогню підібрався до залишків паливного бака.

— Рушай! — закричав він сам до себе.

Затиснувши куртку, аптечку та ніж у правій руці, він повернувся до розірваного борту літака. Спершись на здорову ногу, Марк рибкою вивалився назовні, падаючи прямо в глибокий сніговий замет під крилом.

Він встиг проповзти за камінь лише якихось п'ять метрів, коли позаду ревнуло так, наче вибухнула бомба. Ударна хвиля підкинула його тіло і втиснула обличчям у крижану крихту. Залишки літака «Cessna» перетворилися на палаюче вогнище. Разом із літаком згоріли великі запаси їжі, намети та теплі спальники.

Проте під пуховиком виявився затиснутий невеликий прилад із захищеним екраном. Це був аварійний супутниковий радіомаяк пілотів. Марк натиснув на кнопку ввімкнення. На дисплеєві з'явився слабкий червоний рядок: «Помилка передачі сигналу SOS. Батарея: 14%. Остання зафіксована координата: 28°35'N, 83°49'E».

Ці цифри — все, що пов'язувало його зі світом живих. Але він поняття не мав, де саме на мапі Гімалаїв знаходиться ця точка. Сонце торкнулося вершини сусіднього піку. Тіні від скель стрімко видовжувалися, накриваючи ущелину смертельним холодом. Перша ніч починалася.