Епілог

     Під тягарем горя, горда спадкоємиця родоначальних кланів не змогла піднятися з колін. Закривши обличчя руками, вона плакала як дитина, ледве тремтячи плечима. Цікаві соратники оточили дівчину щільним кільцем, кожному хотілося дізнатися, хто вона насправді й роздивитися куноїті без маски. Її сила та мужність вразили шинобі. Ашура присів навколішки поруч, дбайливо притиснув заплакане обличчя до своїх грудей. Йому, як нікому іншому, були відомі почуття від втрати близьких. Болючий ком в горлі не дозволяв вимовити й слова.

З усіх боків почулося стримане шушукання та лунали питання. Тісей засмучено опустив голову. Юрі хотіла підбігти до наставниці, але Сяо вчасно зупинив дівчинку, схопивши за руку. Гілань нічого  не розуміла, та серце її розривалася від жалю.

Командир тринадцятої групи наважився тихо поцікавитися у Тісея:

     - Хто вона? І яке відношення має до Хатаке?

Шин щиро посміхнувся:

     - Ну, вона ..., мабуть, вона його дружина)))

Сонг, що стояв поруч, поперхнувся від несподіванки почутого:

     - Не знав, що Радник має дружину…

Тісей засміявся:

     - Він теж про це поки що не знає!

Місако штовхнув друга в плече.

     - Та годі тобі! Це лише справа часу…

Лін, зібравшись з останніми силами, рішуче встала і звернулася до присутніх.

     - Друзі! Насамперед, хочу вибачитися, що змушена була ховатися під чужим ім'ям. Хоча і це не можна назвати обманом у повній мірі. Знай, я на два тижні раніше, чим обернеться конфлікт на Південному кордоні, прибула б сюди відкрито. Моє повне ім'я Нейлін Луна Као, спадкоємиця головної гілки другого родоначального клану імператорського престолу Країни Вогняних Вулканів. Я щаслива була битися поруч із вами.

Дівчина шанобливо вклонилася. Гул обговорень не вщухав. Вона підійшла до імператора Країни Вітрів ближче:

     - Кагой, я безмежно вдячна тобі за допомогу Альянсу! Якщо, будь-коли зможу відповісти на твою послугу - тільки скажи. Народ Лісу завжди пам'ятатиме твою милість.

     - Ох, принцесо, я зробив це не для Альянсу чи народу Лісу. А для тебе.

Чоловік голосно засміявся:

     - Ну, гаразд. Це в жодному разі тебе ні до чого не зобов'язує. Зрозумів уже, - він кивнув у бік Хатаке.       - А тепер, прошу мене вибачити, мені ще виправдовуватися перед імператором Таном, чому я вторгся зі своїм загоном на кордон його земель без попередження. На цьому дозвольте відкланятися. Безмежно буду радий, якщо Ви удостоїте нас честі своїм візитом.

Повернувшись обличчям до натовпу покликав:

     - Юрі, дитинко, нам пора!

Гілань вийшла вперед.

     - Дядечку, я тут цей ... подумала ... Емм ... Ти ж шукав для мене сенсея?

     - Ага, тільки всі вони тікали, киваючи п'ятами, щойно познайомившись з твоєю важкою вдачею))) Аххахх! Колючка моя.

Дівчинка кинулась у ноги принцесі Као.

     - Наставниця, будь ласка, візьміть мене до себе в учениці! Я буду дуже старанною!

Ви ніколи не пошкодуєте!

Нейлін злякано почала її піднімати:

     - Юрі, тобі ж потрібний маг. Чому я тебе можу навчити?

     - Але ж праотець Мірае, навчав Вас, хоча ваші техніки та дар різні!

     - Ох, мала ... я навіть не знаю, що сказати тобі на це. Ічиго вводив мене у курс політики, етикету. Навчав основ контролю над емоціями… Тобі ж бо потрібно трохи інше.

     - І все одно я піду за Вами!

Імператор удавано суворим голосом намагався врозумити  племінницю:

     - Твій батько, мені голову відірве, а сестра перестане зі мною розмовляти!

     - Ні, щойно вони дізнаються  у кого вчитись буду!

     - От, горе мені! Святі Небеса, Нейлін, ти вже відібрала у мене Фей, а тепер і Юрі? Схоже, треба йти прямо зараз, доки моя особиста охорона не втекла під твоє крило.

Міцно обійнявши дівчинку на прощання, Кагой подався додому.

Спадкоємиця розшукала Ікеду:

     - Рюкія ... пробач, якщо іноді була різка з тобою ... шкодую.

     - Нічого не розумію, ти принцеса, вона, - кивнула на Юрі, що крадеться, - маг. Заплуталася зовсім…

     - Не турбуйся про те. Збирайся, адже ти теж вирушаєш до Столиці. Тільки прошу, спочатку допоможи обробити подряпини пану Хатаке.

Дівчину шокувало подібне прохання.

     - Чому сама не…

М'яко усміхнувшись у відповідь, Нейлін пояснила:

     - Вважаю це недоречним – торкатися його. І вірю, що ти подбаєш про нього краще за будь-кого.

     - Ти теж закохана у Радника? – ніби лякаючись своїх слів, тихо запитала Рюкія.

     - Угу. Але моя надія померла разом із сенсеєм. Тепер розраховую на тебе. Славний клан Білих вовків не повинен обірватись на Ашурі.

     - Тож ти злилася на мене весь цей час, через його клопотання?

     - Прохання про твоє звільнення, моя ініціатива. Я його підписала.

     - Що, правда? Але навіщо?

     - Хочу, щоб він був щасливий. І так, я Верховний Суддя. Так що не дратуй мене зайвий раз, а то можу й відкликати)))

Дівчина спробувала приховати смуток за жартами. Ідучи, обернулася і кинула через плече:

     - Ти напрочуд смілива і витривала. І пахнеш паленим цукром) Було приємно познайомитись, Рюкія.

     Проходячи повз соратників, спадкоємиця без кінця ловила на собі захоплені погляди. Вона тішилася завойованій довірі, адже ще кілька місяців тому, в цих очах читалися тільки страх і зневага. Тепер зародилася нова надія. Надія на здійснення мрії імператора Катая, яка непомітно стала її власною мрією.

     На честь перемоги на Південному кордоні, у Столиці організували пишну урочистість. Тінаре ще необхідно було завершити навчання. Новим наставником, Ічіго завбачливо призначив свого одноплемінника Кезухіро Мірае. Принцеса була добре знайома з помічником сенсея і довіряла йому повністю, але тягар розлуки з кожним днем ​​ставав сильнішим. Настрою веселитися не було, а Юрі та Сяо залишалися непохитними.