Глава 3. Тінаре. Пробуджений дар.

     Подорожні стрімко просувалися через ліс. Принцеса намагалася не відставати від шанобі, хоча істотно поступалася йому в швидкості. Ашура, мабуть, повністю занурившись в свої роздуми, не помічав цього. Вже перед самим світанком, він зупинився і вперше обернувся:

     - Тут зупинимося. Потрібно привести себе в порядок і переодягнутися.

Нейлін коротко кивнула на знак згоди. Їй потрібно було перевести подих.

     - Усе гаразд?

     - Так пане. Дякую.

Переодягнувшись і трохи віддихавшись, Као вийшла до Хатаке.

     - Давай, усі речі складемо в одну дорожню сумку. Я ж, ніби як, повернувся з мандрівки ...

Дівчина не заперечувала. Покінчивши з цим заняттям, вона почала перебинтовувати свою руну.

     - Дозволь допомогти тобі? - Ашура нахилився. Він дбайливо доторкнувся її зап’ястя і став уважно розглядати вітіюваті візерунки.

     - Емм ... я закриваю її, щоб не викликати зайвих питань у селян країни Вітрів. І не лякати їх. Вони дуже добрі до нас.

     - Вибач, я задивився, - чоловік закінчив обертання і закріпив вільний край тонкої тканини.

     - Дякую, - опустила очі Као.

     - Ходім. Вже зовсім близько.

Вони спустилися по стежці, що вела до маленького села. На околиці стояв невеликий будиночок, більша частина якого була висічена з граніту. Власне, всі приміщення, крім тераси, знаходилося в самій горі. Таким чином, увійти або вийти з дому можна було виключно через парадні двері. Хатаке схвально кивнув.

     - Твій притулок досить надійний. Ти добре подбала про безпеку.

     - Увійду першою. Тінаре зараз з Фей. Ця літня жінка, часто піклується про нас, натомість я навчаю її мистецтву приготування цілющих відварів. Коли ми підемо, хтось повинен буде і далі піклуватися про нужденних.

Відкривши вхідні двері, Нейлін на мить зупинилася. Закривши очі, вона подумки звернулася до дочки. Потім пояснила Ашурі:

     - Тепер Тінаре попереджена, можна йти.

В цей момент дівчинка кинулася їм на зустріч.

     - Матуся повернулася! Фей дивись-дивись! - потягнула за руку в кімнату.

Слідом увійшов Хатаке. Жінка привітно усміхнулася.

     - Здрастуй, Фей!

     - Пані!

     - Мій чоловік повернувся ...

Слідопит злегка нахилився в знак вітання.

     - Таточку ... - мала схопила розгубленого чоловіка за край сорочки і зніяковіло подивилася в очі. - Ходім, я дещо - що покажу тобі! Ну, скоріше ж!

Вони вийшли з кімнати.

     - Хвала Небесам! Це просто диво, що він зміг повернутися і розшукати вас через скільки років, - раділа бабуся. - Я ж казала тобі, що ти поцілована богами! Не дарма наш імператор так прикипів до тебе душею. Що ж тепер буде?! - Фей схвильовано похитала головою. Її настрій відразу змінився. - Вам потрібно бігти, діточки! Терміново!

     - Не хвилюйся, Фей, - ласкаво посміхнулася Нейлін, вона обняла жінку і намагаючись заспокоїти, м'яко мовила, - ми підемо через кілька днів. Але бігти нема чого, я ж нічого поганого не зробила.

     - А чоловік - то красень! - підморгнула старенька. - Такого-то і життя прочекати не шкода! І дивиться на тебе так ніжно ... Ну, я піду вже, - почала збиратися, - не гоже вам заважати! Скільки часу не бачилися.

     - Дякую, тобі, - вклонилася дівчина.

     - Годі кланятися! Ти зробила для нас набагато більше.

Попрощавшись, Нейлін повернулася до доньки. Тінаре сиділа на колінах у Хатаке і жваво демонструвала йому свою невеличку колекцію старовинних монет. Той злегка примруживши очі, усміхався їй у відповідь і все намагався вгадати звідки вони.

     - Доню, не слід втомлювати нашого гостя. Він дуже втомився з дороги. Давай, краще нагодуємо його.

     - Але, мамо, ти ж сама сказала, що до дня пробудження він буде замість тата. І я всім повинна говорити, що це мій батько. А як це зробити, якщо Ашура про мене нічого не знає? Ми повинні познайомитися, вірно? - вона змовницьки поглянула в очі слідопиту.

     - Звичайно, маленька. Все, добре Као.

     - Тоді я приготую обід. Будь розумницею!

     - Це ти мені чи йому сказала? - розсміялася дівчинка, на що Нейлін лише суворо нахмурила брови.

Після обіду Тінаре заснула. Хатаке вийшов у двір, щоб краще ознайомитися з місцевістю. Цікаві селяни все частіше стали проходити повз будиночок цілительки. Кожному хотілося подивитися на гостя. І незабаром чоловік вирішив, що доцільніше буде повернутися всередину. Найнастирніші знаходили різноманітні приводи, щоб відвідати Нейлін і вона цілий день намагалася м'яко видворити непрошених гостей. На наступний, день чутки про повернення зниклого чоловіка дійшли до імператорського палацу. Правитель відправив кількох людей, дізнатися про чоловіка більше. Слідопит першим помітив присутність сторонніх і попередив інших.

     - Зараз важливо вести себе як завжди. Як раніше проходив твій день, Као?

     - Я займаюся домашніми справами, іноді приймаю відвідувачів, граюся з Тінаре.

     - Ще детальніше.

     - Готую сніданок, ходжу до джерела за водою, збираю дрова, ягоди або цілющі трави в лісі ... нічого особливого.

     - Добре. Я принесу води. А ти збирайся, як повернуся, підемо в ліс. І поклич Фей, нехай побуде з крихіткою.

     - Як скажеш, Хатаке.
     За всіма пересуваннями пари ретельно спостерігали. Зображати щастя і любов ставало все складніше для обох, адже до пробудження залишалося всього два дні. І думки були зайняті виключно майбутньої битвою. Ашура збирав сухі гілки і зв'язував їх в акуратні стопки. Принцеса неквапливо збирала необхідні квіти і трави. Присутність сторонніх вже відчувалося на фізичному рівні.

     - Рідна, дивись що я знайшов, - Хатаке широко посміхнувся і підійшов ближче. - Ця квітка прекрасна як ти, - поцілувавши дівчину в лоб він злегка відвів волосся за вухо і прикрасив акуратну зачіску великою ромашкою.