7.1 Пошуки

САЯН

Анні не сила була більше терпіти й сидіти без діла в Гнізді Драконів, де з усіх жителів вона знала лише Аріана та ще двох Дракониць, та й бажання не було знати. Час від часу вона зустрічала в своїх покоях Його Високість Алекса Ернса. Він сам, без запрошень, навідувався до неї, розпитуючи про все на світі, відволікаючи від сумних думок та необдуманих вчинків. Та одного дня, він її таки не застав. Вийшовши на терасу, не побачив Наступниці й там. Невдоволено буркнув щось собі під ніс і, позвавши особистого служку, наказав знайти її, але не виявити себе.

-... будь її тінню всюди.

- Так, Ваша Величносте. - Без блюзнірства мовив невисокого зросту худорлявий чоловік і швидко покинув апартаменти...

...

Пролетівши повз кордон імперії з Графськими володіннями, Анна прислухалася. По її відчуттям за нею хтось стежив, та хай, - відволікти чиюсь увагу від своєї персони не складе великих зусиль, та зараз компаньйон, навіть в образі малого птаха, їй не завадить.

Вона ледь нахилилася тулубом вліво, цим самим змінивши свій маршрут трохи західніше, до фортеці Ніас. Ближче до землі час був швидкоплинний, і вже біля верхівок дерев її наздогнав сірий вечір.

В лісі було на диво тихо, навіть чулося джурчання ближнього джерела. Всівшись на одну з придорожніх ялиць, вона заплющила очі, вдаючи сон звичайного птаха, та продовжувався він не надто довго. 

З під опущених повік, зі сторони хутора, вона побачила до десятка чоловічих постатей у яскравих плащах. За невисокими кущами в межах півсотні кроків від неї, вони нахилилися до самої землі безмовно розглядаючи щось, поки не видиме її оку. Раптом один з них відсахнувся й почав втрачати свідомість, решта молодиків, бачачи таку реакцію свого побратима, різко повідхилялися й очам птаха відкрилася вся картина. Виявляється хтось скористався давньою відьминою пасткою утворивши жевріючий вогник на самій видимій частині дороги. По реакції воїнів було видно й зрозуміло, що вони не мають магічного зору чи й належної сили взагалі, інакше, знали б як поводитися з такими знахідками. Піднявши свого товариша всі разом рушили геть, час від часу озираючись на магічну димку. Коли спини воїнів сховалися за першою гущавиною Анна злетіла долі й принюхалася до їх знайди - магія Відьми була відсутня, зате вовча магія відчувалася, аж надто сильно і вона не роздумуючи дмухнула на вогник, котрий в ту ж мить згас залишивши лише купку сирої землі. Всміхнувшись своїм думкам і вовчій хитрості, злетіла на вершок ближнього дерева і, прислухавшись, почала видивлятися "своїх" перевертнів, бо тільки вони були здатні на подібну витівку.

- Горіс наказав обшукати всі будинки до настання світанку. - Донісся раптом далекий чоловічий говір зі сторони хутора.

- Але тут кожен другий Маг або відьма. 

- Виконуй наказ і не смій ухилятися від своїх обов'язків, воїне! Не забувай - ми на стороні добра! - З натиском мовив перший вояк.

- А що, якщо знову протистояння? - В голосі другого чувся страх.

- У тебе є всі необхідні кристали, аби придушити повстанців. 

Почувши "такі" плани невідомих вояк, вона вкотре з гіркотою усвідомила всі наслідки своєї необережності в минулому. Розлючена Саян гайнула в сторону хутора і через хвильку побачила, як в одному із дворів спалахнула пожежа. 

Ближні жителі в ту ж мить вискочивши зі своїх домівок заголосили, збираючи натовп біля вогню.  Та разом з тим, вона побачила і чорного вовка. В образі звіра, Рун стояв у тіні між стінами клуні й будиночку, очевидно вичікуючи. Не гаючи й секунди часу той кинувся до хатини, на ходу змінюючи образ. В цей час поруч з нею, Совою, сів шпачок вертячи на всі сторони головою.

"Вам потрібно забиратися звідси. - Пролунав чоловічий голос в голові Саян. - Зараз тут буде надто тісно, нас швидко виявлять."

"Вас виявлять. - Поправила його ментально Анна, не відводячи погляду з подвір'я аби не впустити з виду свого перевертня. В голові враз майнула здогадка щодо пожежі. - Та завдяки вашому втручанню з пожежею, моя людина зможе тепер без перешкод зробити свою справу до кінця."

"Я відповідальний за Ваше життя в цьому світі, Наступнице."

Сова великими очима тільки й глянула в його сторону, і, не затримуючи погляду знову, повернулася до спостережень. Рун з будинку не вийшов. Мало того, ще хвилину тому на землі відбивалося зайчиком тускле світло з вікна, а зараз воно й зовсім зникло. Перевертень явно скористався порталом, мабуть що, забравши з собою й дітей.

Оглянувшись довкола, Сова знову змахнула крильми й не чекаючи свого компаньйона, котрого поруч вже не було, безшумно полетіла в сторону лісу. Яке ж було її здивування, коли знову побачила свого чотирилапого підданого по другу сторону гроту. Біля нього було троє малих дітлахів і згорток на шиї. Обережно ступаючи за своїм поводирем дітлахи з пересторогою оглядалися назад, ніби їх хтось невидимий підганяв у спини. Найменшенький хлопчина при кожній можливості із захватом торкався блискучої Вовчої шерсті, а його старші брати тулилися до звіра коли той призупиняв хід. Була приблизно одинадцята ночі, коли всі четверо вийшли на край дикого лісу біля початку Внутрішнього моря. 

Рун влігся в серед високих стебел трави, тикаючи носом в згорток і Саян відкрилося крихітне личко нещодавно народженого дитяти. Вона бачила, як звір втягував ніздрями його аромат. В її серце знову прокралася туга, жаль охопив всю душу пірнатого, не залишаючи ні краплі вільного місця холодному розсудку. Вона вже готова була стати ногами на тверду землю й захистити не лише цих дітей! Та дрібний птах знову замельтушив своїми крильцями перед нею.

"Наступнице, я не можу Вам дозволити це зробити." - Пролунав той же баритон розганяючи її відважні думки і Сова приречено втягнула голівку. Помилитися ще раз, вона не бажала.

Через не довгий час на окраїну урвища прибігла молода дівчина, і птаха насторожилася. Схожість зовнішністю на Маргарет просто вразила Анну і вона вже з превеликою цікавістю спостерігала спершу за розгубленим виразом обличчя молодої незнайомки, а згодом і за її зустріччю з дітьми. Анна відчула раптом солодкий аромат магії, хоч і не була певна, що це саме цієї молодиці сила.