Останній тлумач
Дружба
Тихий ранок. Депутат дивився в небо. У яке і здіймався дим його сигари. Здіймався повільно. Але чітко вгору. Осінь холодала. Його подих диму чарував його. Він наче зріднився з ним. Як із думкою про толмача.
Іч, та Паулінхен… Це вона наштовхнула його на спогади. Це вона – їх джерело. І він поринув у минуле, мов у воду. Воду глибоку, теплу. З якої вже несила було вибратися… Та вода змивала з нього все, окрім спогадів, ліричних … А він, депутат Ландтагу повчав колись тлумача, що чоловік дії мусить змивати з очей усяку лірику. Аби керувати всім життям. Як приміром англійці керують…
– В англійській мові, відказував тлумач, – кожен час зберігає свою парну тривалу ... Таку тимчасову форму… Ти ж знаєш. Вона називається continuos tens... Так і дружба. Особливо дружба двох чоловіків... Дружба і вогонь, – посміхався він, – народилися разом. Вони дружать для звершень. Дійових звершень. Звершень, що розпочалися одного разу, тривають зараз і в тому часі, що настає...
Тіні, що пливли над його буряковим полем марилися степами. Поле все ще належало йому, Фріцу. А ось вже буряки – орендатору. Так, коли прийде час, орендатор той все ж викупить те поле… Але то вже хай буде без нього. Він не заперечить ні словечка…
Дим його сигари йшов у небо. А небом, понад тим полем йшли журавлі, тихим льотом… У безмірній безвісті часу…
#3011 в Сучасна проза
#1771 в Фантастика
#316 в Антиутопія
Відредаговано: 29.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
