Нетверезий діалог про інтерес

– Як ти так, – відкорковує депутат Ландтагу  нову пляшку, – оволодів все ж німецькою?

– Через інтерес?

– Інтересно! – посміхається Фріц, – інтересно…

– Інтерес до мови, – сьорбає вино тлумач, – змушує зосереджувати увагу на ній, як на предметі. Предметі невимовно прекрасному, шикарному. І милуватися цим предметом. А це робить враження яскравішими і породжує багатство асоціацій.

– Так ти кажеш інтерес?

– Коли прокидається інтерес, з'являється бажання. Не навпаки! Погодься!Тут, посміхається він, – як з жінкою. Все просто. Хоча, інколи бувають ускладнення...

– Бажаня?

– Я маю на увазі бажання оволодіти предметом... – виписує руками гітарний обрис тлумач.

– Оволодіти?

– Інтерес надихає успіх. А досягнення перетворюють цікавий предмет на улюблену справу. Трапляється, – розводить він руки на сторони, – в улюблену справу всього життя.

– А інші справи?

– Немає гіршого заняття, ніж те, при якому засинаєш...

– А якщо інші заняття дають визнання, повагу, славу, – Фріц робить добрий ковток, – що тоді?

– Це, мабуть, не справжня справа. Не справа всього життя. Адже призначення людини розумної не в тому, аби дуріти у вульгарному самолюбуванні і самозвеличенні... І завдяки цій дурості, радіти... Пардон, або навіть правити людьми...

– А мені подобається правити людьми. – Депутат Ландтагу розправляє свої ще дужі плечі. Розправляє мов крила. І набуває плакатного вигляду. Неначе дивиться він зацікавлено, із білборду на потенційного виборця. Свого виборця.