Останній тлумач
Вечір
Вечір згасає. Скоро пітьма. І вже незабаром настануть дні, коли і сонце схолодне. Схолодне у хмарах. А хмари сунуть і сунуть. Із сходу, невпинно. Ще трохи і вітри заколишуть у тих хмарах дощі. А потім знову затамують свій подих ті вітри… Чекатимуть сонця, що десь там блукає… Як іноземний біженець.
– Ми всі, – казав тлумач, – іноземці у цьому світі… І вже з цього повинні вивчати чужі мови… Непохитно. У непохитних сила. Але вони дратують інших…
І наново наповнювали ті розмови безмір часу. І заповнювали, здавалося саму формулу ночі, що насувалася.
– Звізно буде цього вечора, – дивився у небо тлумач. – І падатимуть, падатимуть зорі…
#2842 в Сучасна проза
#1654 в Фантастика
#285 в Антиутопія
Відредаговано: 25.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
