Останній тлумач
Пісні і пил
Спогади, спогади. Вони як пересохлі струмки… Струмки, що зникають в пісках пам`яті. І самі піски ті стають пилом. І розносять той пил вітри. Вітри часу. І розтрушується все… Як цитував Екклезіаста тлумач. Та крізь раптовий морок буття пробивається знову тінь спогадів. Підступає тихо, наче навшпиньках… І знову бачаться степи… А там, – снував думки депутат Ландтагу, – у степах того тлумача, чи співають ще пісні закохані, наївні як і тлумач, люди?.. І чи той схил кургану, золотавий під сонцем, зберігає наші сліди? І чи блукає там той тлумач? Адже казав же він піднесено, що повік там скрегіт сердець не зникає… Коли ночі відкривають і саме забуття тих тамтешніх курганів. Курганів минулої слави. Курганів, що вже забули яких вони були царств і віків…
#2759 в Сучасна проза
#1586 в Фантастика
#256 в Антиутопія
Відредаговано: 07.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
