Останній тлумач
Vanitas vanitas!
– Тож, – міркував далі у голос Фріц, – журнал тлумача ставав культурною пам’яткою. Але люди, як його там оточували і які здавалися братами та сестрами, – страшна сільська гіркота. Повністю залежна, абсолютно без імпульсу. Натовп, що серйозно ставиться до того факту, що все, що потрібно зробити, мусять зробити за них інші. Зробити і принести їм. Юрба не здатна навіть на найменшу ініціативу! Навіть якщо їй це прямо порекомендувати!
– І марнославно! – спирався на лікоть і замислювався тлумач, – vanitas vanitas! Як ще Андреас Ґріфіус сказав під час Тридцятилітньої війни. Все суєта…
– Отакої…
– Більшість людей не розуміє, а шлях до нової ери просто ніколи не повторюється. Але в цьому відношенні наші люди мало чим відрізняється від людей будь-де в світі. Навіть і в Німеччині.
– Як це?
– А ті, на кого ти дивишся трохи зневажливо – тому що вони, на твою думку, безкультурні, на багато кілометрів випереджають самих себе. Набагато безпечніші, та вже із більшим досвідом. У них з`являється шанс, і можливість розвивати ініціативу. Шкода, що у країні немає поки що змісту, орієнтованого на майбутнє.
– Можливо, я не хотів цього бачити? – зиркнув Фріц глибокими очима, серйозними, – Будемо сподіватися, що більше наших намірів закінчаться позитивно.
– Так сказав мені і Карл, даруючи конверт із 500 євро та книгу Хундертвассера.
#2759 в Сучасна проза
#1586 в Фантастика
#256 в Антиутопія
Відредаговано: 07.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
