Останній тлумач
Про красу і казус
– Депутат Бундестагу Лювен запросив його до Кьольну. Там тоді ще був наш Парламент. Запросив разом із малолітнім сином і дружиною. А та була красуня. Самої вишуканої польської крові…
Звісно, Лювен і закохався. Старий-старий, а туди ж.
Він водив подружжя коридорами влади. А в залі засідань стався казус. Малий забіг на трибуну… І виголосив промову… Мікрофон хтось забув вимкнути. Уявляєш, – під куполом вищого органу – лементує малюк. Та ще мовою, яку ніхто не тямить…
– А що таке казус? – поправляє блондинисті пасма свої Паулінхен, – що?
Казус, теж з латинської «Casus». Подія, яка настає не передбачено. Випадком, одним словом, пригода…
– А польська кров, це яка?
– О! – закотив очі Фріц, – Вона нуртує в серцях самих красивих жінок Полонії. Хоча прикривається простим одягом. Однак жінка така твердою рукою наводить порядок: виганяє з дому приятелів-пияк та господарює. Одного разу вона вигнала навіть бургомістра… Затим дала відкоша і Лювену, втім благородно, тактовно. Жінки вміли цінувати тлумача, вміли й одарювати… Ех. Не розповісти тобі, кроха, усього. Та всього я і не знаю… Любов, любов, – мурмоче старий, – небесна сила…
І світилися дідові очі, сині та ласкаві.
#2639 в Сучасна проза
#1467 в Фантастика
#236 в Антиутопія
Відредаговано: 01.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
