Останній тлумач

Де мобілка?

– А чому ти не береш мобілку? – випромінювала добро і радість очима Паулінхен.

– І він мене запитував, – простежив за онукою поглядом та подихом Фіріц, – та я відповів тоді: «Цю чортову штуку не візьму. Хай там що!»

– Ага, посміхався тлумач, – телефон – вухо диявола, а комп`ютор – очі.

– І він правий. І я правий. Ти цього ще не збагнеш. А люди поступово затягуються у пастку. У павутиння того інтернету, що нагадує мені плетиво павука.

Апальков Олександр

Подобається

#2308 в Сучасна проза
#1203 в Фантастика
#202 в Антиутопія

У тексті є: дух і матерія, екзальтація, людяність

Відредаговано: 10.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись