– Це не просто, – сказав тлумач, – ти й сам знаєш. Адже питання, з яким сьогодні читач звертається до філософії, – це питання про те, навіщо живе людина. Тобто, – посміхнувся він, – питання про сенс життя.
– Багато відповідей, – посміхнувся і я, – дає наука.
– Наука, – підвів руки до неба тлумач, – сама по собі не зробить людину кращою. Вона може забезпечити її все більш і більш потужними знаряддями влади і руйнування... І ніколи немає гарантії від використання цих знарядь у самих жахливих цілях...
– Науки дають знання. Багато знань. – всміхнувся я знову, – а знання, як казав ваш Ленін – сила.
– Багатознання не навчає розуму. Істина ця, – опустив тлумач руки, – звучить протверезно. Та на жаль залишається більшості людей чужою. Особливо серед еліти в їхній своєрідній гонитві за популярністю ... Гонитва ця рано чи пізно виявляє безплідність і безглуздість… І спливає у небуття категорія абсолютної відмінності добра та зла. І немає ліків до відновлення основних розмежувань... Філософія виростає із морального досвіду народу. І цей досвід отримує найточніше своє висловлення у літературі. У древніх греків це були гомерівські Одіссея та Іліада, у арабів-коран, у християн Біблія, у радянських нехристів романи Толстого, Достоєвського, Коцюбинського, Загребельного…У вас – це Гьоте, Шиллер, Бьоль, Ремарк, Зюскінд...