– А книжка та була унікальна, – наче прокинувся із спогадів дід.
– Що таке унікальна? – примружує оченята Паулінхен.
– Теж від латинського «Unicum». Означає один у своєму роді, тобто велика рідкість. І не тільки тому, що це була перша, видана на нашій території, книжка перекладів Шевченка. Але й тому, що тлумачу вдалося поєднати в ній і силу поетичного слова їх найбільшого поета, і події його життя. Життя свавільно-складного і суперечливого. А разом із цим дати уявлення про перших перекладачів його творів. Не просто перекладачів, яких багато. А саме тих, його сучасників... Тих, що самі були поетично обдаровані. А це зовсім інша річ. Інший рівень. Висока якість. А справжня поезія, казав мені тлумач, і живе звуками… Звуки – головний елемент мови. Якщо звук відокремити, залишаться лише міміка та жести. – дід скривив своє обличчя, наче надкусив цитрину, і розвів руки. У пожовклих зубах його диміла сигара, – бо мова людей – потік звуків, суцільний... І кількість цих звуків незліченна.
Дід широко всміхається. У нього добра посмішка, коли не палить сигарети… Із сигарою в зубах він схожий на злодія. Якось Паулінхен сказала йому про це.
– Всі схожі на злодіїв, - відповів тоді крізь зуби її дід, не виймаючи сигари, – Особливо жінки, коли курять. Ти не роби цього, як підростеш.
– А бабушка курить, – засміялась Паулінхен, – а вона хороша.
– Ага, – сміється тепер і дід, – хороша… Та у неї і в холодильнику лежать пачки того «Кемелу». Як ранком відкриє – і вже сигаретує…
Паулінхен торсає діда за рукав.
– А далі!
– А ще тлумач подав у книзі тій всю бібліографію німецькомовної Шевченкіани.
– Що таке бібліо… як там, графія?
– Це з грецької – перелік друкованих видань за однією тематикою. Уяви, скільки книжок, журналів, газет, він перечитав… Їздив по архівам…
– Що таке архів?
– Знову таки, від латинської «archivum». Такий заклад, будинок. У ньому зберігаються старі документи. Ти, – схиляється ближче до Паулінхен лице діда, – Обов'язково вивчиш латинь. Ось підеш у гімназію. І тільки, в гімназію, – Фріц навіть піднімає вгору вказівний свій палець, – неодмінно вчи латину. Латинська мова – одна з найдавніших мов. Фундамент! Коли ти знатимеш її, вивчиш інші мови, легко. Бо незлічима кількість слів у європейських та інших мовах несе латинське коріння. Я, знаю латинь. І, наприклад, – ще ширше посміхається дід, – можу читати іспанські, італійські та французькі газети. Хоча мови цих країн не знаю. От говорити ні… Адже тут – знову таки звуки… А цьому вже треба вчитися окремо.
Дід розпалює нову сигару. І настає тиша і подих густого повітря. Це дід тягне в себе те повітря… І видихає той дим, що пахне кипарисом. А над ними хмари змінюють свої фарби, змінюють свої форми. І Паулінхен розглядає небо. І дід стежить за її поглядом.
– Sic transit Gloria mundi, – промовляє він.
– Що?
– Так минає слава світу…