– Недостатньо, – зморщив куточки очей тлумач, – буквально перекласти слово «демократія» двозначним словом «народовладдя». Слово це може означати і владу черні, а це скоріше визначення фашизму.
– А як же? – зробив депутат Ландтагу великі очі, – як?
– Демократію потрібно визначати як форму держави і суспільства, яка живе почуттям і свідомістю людської гідності...
– Ти що, так і перекладаєш? І мої промови?
– Перекладаю, як промовляється. Тут нікуди дітися, – сумно всміхнувся тлумач, – але ж, термін цей не що інше як уособлення спритного, вмілого посередництва... Компроміс своєї совісті. Чи не так?
– Шалапутство!
– Фашистська диктатура, обрана, як ти знаєш демократичним шляхом, стверджувала, що вона захищає європейську цивілізацію від більшовизму... А все було брехнею... То була демократія чи «соціалізм» зневаги до людей…
– То не демократія, – червонів Фріц, – ось у нас, у Європі, та у штатах нині…
– Нині, – підвів брови тлумач, – вибач, що перебиваю. Але, поклади руку на серце і спростуй. Запереч те, що і нині та заокеанська демократія готова проковтнути весь світ. Мов ненаситна утроба. Чи не скуповують вони суверенітет і незалежність. Чи не цуплять заодно національну честь та надбання? Чи не грантують вони політичні партії, газети, журнали? Чи війни для них щось більше, ніж бізнес по виробництву трупів із живих людей? Чи це не правда?
– Маячня! – аж скрикнув депутат Ландтагу, – і говорити на цю тему не бажаю. Ти замислився, надміру.