Поетика

– У ньому, – пихтів сигарою депутат Ландтагу, – жила тоді якась висока поетика. І сама мова тлумача пістрявила пієтизмами. Але вони не здавалися штучними. Були на своїх містах, підсилюючи його розповіді. Ось їдемо ми із делегацією його степами. А він розповідає про них. Здавалося б, що там такого? За вікнами бусу суцільні поля. Та де-не-де височить курган, ще не розораний. А тлумач цитує якогось вірша. Та так доладу, що всі й рота роззявлять. Повитинають голови із-за сидінь своїх сусідів. Дивуються, як на їх очах розгортається якась наче сага. Сага тих могутніх степів.

– І гумор тлумачу – додає Фріц, – не був чужим. Здебільшого відбувався він народними жартами, солоними. Як от я запам`ятав…

Дід посміхається сам собі. Приморгує оком до Паулінхен. І промовлає: «У степу й хрущ – м’ясо, і коник за коня!», або ось ще так: «Де немає співця, послухаєш і горобця.» Звісно, всі регочуть. Наші приказки нами вже призабуті. А тлумач пробуджував інтерес до них, вельми цікаво. На прикладі української народної мудрості. І я пригадував тоді багато наших приказок, які в дитинстві ще можна було почути від наших бабусь. І більшість з тих приказок наших теж були іронічні. От наприклад: «Все має один кінець, тільки ковбаса два».

Паулінхін сміється…

А Фріц знову замислюється. Запалює нову сигару, діставши її з коробки двома пальцями. У промені сонця виблискує його перстень. Одна з його чисельних державних нагород. Erenring.

– Згодом, вже коли палала його країні у війні. – продовжив дід далі, спохмурнівши, – тлумач написав книгу «Таємниця української душі». Написав німецькою мовою. Створив її антологією. Від стародавніх літературних джерел до сьогоденних авторів. Подав в ній і багато народних приказок, переказів, казок, і оригінальних творів письменників України. Великих і знаних. Я знову дивувався, де в нього стільки хисту сил і часу.  Мелодика тої їхньої мови багатюща. Неповторна. І тексти змальовують народні характери, саме українські, могутні. Шкода, що книгу видано малим тиражем. Та, я підозрюю, що через неї, наші подібні книжки про Україну ніби нівелюються… У порівнянні – дещо безликі.  А його книга – мов вчитель, чутливий.