Про письменника

–У тому, що він талановитий письменник, – перервав мовчання Фріц, – я переконався вже з перших рядків  тої книги про дружбу. Стиль чіткий і прозорий, пише ясно і образно. Читаючи ту книгу, мені кортіло написати коментар. Коментар більший за саму книгу, на кшталт того, як Філолай чи Симплікій коментували Аристотеля.

– Хто такі, – вже збиралася запитати Паулінхен.

– Філософи. Себто мудреці, стародавні.

– Ага.

– Так от, я стримав себе. Сказав собі «тпру!». Адже дотумкав, як чітко він розділяє композиційно і стилістично есе і власне художній твір. Бо до цієї книги я читав його новели. Їх видавали вже німецькою мовою. Йому вдається передати колективний відчай і гнів сильними образами та словами, які наближають читача до важких умов життя в його рідній країні. Це все привнесло у літературу його життя та його різноманітний професійний досвід. Ким він тільки не працював до нашої зустрічі. Був мистецтвознавцем, директором, науковим співробітником музею. Це широке культурне та інтелектуальне підгрунтя і надає його прозі глибокої та рефлексивної якості. А роль головного редактора літературного журналу демонструє його відданість літературі та здатність інтегрувати різноманітні культурні перспективи.

Фріц перевів подих. Наче йому забракло повітря.  Прокашлявся і додав:

– Наші журнали і газети, пам`ятаю, так і писали,  що тексти написані чіткою, лаконічною мовою, яка несе високу емоційну насиченість. Здатність автора вловлювати глибокі емоції та складні соціальні контексти лише кількома словами слід визнати чудовою. Він використовує образи, які глибоко зворушують читача і змушують задуматися… Ти розумієш, Паулінхен, – книги  тлумача дуже особисті, автобіографічні. Але найголовніше – вони пов'язані з часом, коли вони писалися, найтіснішим чином. А ще він умів критично поглянути на себе зі сторони, безжально й нещадно…