Статус і достаток

Сидіти у затінку власних дерев Фріцу було в насолоду. В насолоду була йому і його діяльність. Діяльність політика. Політика – от явище, що задовольняло його потреби, понад усе.

Звісно, розмірковував депутат Ландтагу, тлумач був правий. По-своєму Навіщо йому те мерство. Як же він тоді сказав? Ага. Для цієї задуми потрібні енергія, час, гроші та статус. Але витрачати все це заради справи, яка мені не подобається, безглуздо. І мені та вам. Не в коня корм.  Діфіцітарність цінності для вас. І нудота для мене. А даремно нічого не слід робити… Так він, тлумач, тоді сказав.

А я ще пробував наставляти його. Переконував, що через нових політиків і можлива вільна, незалежна і європейська його країна. Казав, що слід об`єднатися навколо хорошого.

– Твоє призначення - досягнення загального блага, чи не так? – заохочував я його.

– Це призначення всіх небайдужих людей, – відказував він, –  І як ти собі уявляєш нового політика тут? Новим злодієм? Жертвою обставин…– лице тлумача поступово червоніло. Він, здавалося, почав нервувати, – ким ще можна стати політику у нашій державі?  Великий політик – великий злочинець. Маленький, як от той мер, – малий…

– Ну, - протестував я, – не всі ж.

– Ах, - відмахнувся тлумач, – от політиків обирає народ. На це витрачаються кошти. Поцуплені у того ж самого народу, чи не так?

– У тутешньому випадку із мерством, – приєднався до розмови тоді Калр, – не такі й великі. Для нас це менше ніж поштові витрати…Та й діяти тут слід, як слід… – Він посміхнувся, наче іронізував, – якщо схема працює, навіщо її змінювати! Громадяни отримають чудові пайки. Що там полагається: кілограм гречки, а ми дамо три. Кіло цукру, дамо п`ять. Пачка печива, покладемо дві та плюс фунт кави «Якобс-монарх»… Що ще? Приженемо десяток фур із гуманітаркою. Поділимося секонд-хендом. Не дарма ж Маркс вчив вас, що перш, ніж займатися політикою, людина мусить поїсти, попити та одягнутися… А ще вчинимо партійний фонд. І від його імені пенсіонерам грошова допомога. Всім дамо, без виключення. Адже на те існують списки виборців. Турбота про людей головне гасло кандидата… І народ буде захищати такого обранця. А куди йому дітися…

– І його команду, партійну захищатиме! – резюмував я. Так Мак Картер і Маршал  свого часу і вирішили долю Європи. Погоджуйся!

– Тут тобі, – звузив хитро очі Калр, – і відкривати мерітократію тутешнього життя… Починай з містечка.  І саме за принципом управління, згідно з яким керівні посади мусять обіймати найздібніші люди. Найздібніші, – він схилився до тлумача ближче і прошепотів, – незалежно від їхнього соціального походження та фінансового достатку. Як собі хочеш, але так і досягається справедливість  

– Чим більше взнаєш Європу, – знизав плечима тлумач, – тим більше хочеться додому…