Знаменитість

Він був справді знаменитістю. –  видихнув хмару диму Фріц, – Тією особистістю, увага якої вже здається визнанням твоїх власних якостей. І багато хто хотів домогтися тої уваги. Його запрошували, нарозхват. І то було того варте. Розмовляти з ним цікавіше ніж дивитися телевізор, корисніше. Тлумач видавався наче з іншої планети. Доброзичливий, дотепний. А головне – поважав співрозмовника. Щирий із друзями, ніжний із жінками. Він втілював у собі людяність, саму звичайну. Він ставав популярним. Читав лекції по гімназіях, робив доповіді ротаріям…

– Що таке ротарії, – поправляла вушка ведмедику Паулінхен.

– Такий закритий клуб. Гурт впливових дядьків.  Вони об`єднуються аби творити добро, допомагати людям, ділитися власним досвідом та розвиватися, постійно. Тож ротарії ті намагалися залучти і його до співпраці. Давали рекомендаційні листи до магістрів. Але він не вівся на це… Висловлював свою думку, часто найрізкішу. А незалежну і впевнену в собі людину недолюблюють. Бо викликає роздратування... І поступово багато хто, із тих, що його розхвалював і навіть підлещувався перед ним, вже чекали його зривів…

Старий глибоко втягує повітря. Воно аж сичить через його сигару. Затим струшує попіл. Той падає долу. Повільно падає, наче не хоче того падіння…

– От і я запросив його до своєї гімназії. Я був тоді її директором. І разом з цим ще викладав історію та математику. Була алгебра у старших класах. Він сів просто за парту. На вільне якесь там місце. Сидів мовчки. Я пояснював біном Ньютона.. Записували всі… Писали, поглядаючи на новенького… І його сусіда писав. А тлумач щось йому підказав. І закортіло мені над ним пошуткувати. Призупиняю урок. Кажу про те, хто завітав до нас у гості, назвавши його ім`я. Про те, що він тлумач. І запрошую до кафедри. Кепкую, що може він краще пояснить тему…

Фріц замовк, неначе щось побачив над полем… Та продовжив:

– І ти знаєш, він вийшов. Привітався, як слід німецькою. І раптом спитав, чи розуміють учні англійську… І розповів про Ньютона дослівно таке: «Isaac Newton served two termes in the Britisch Parlament. During the two years he spent in the House of Commons, he never opend his mouth except once, when he asked semeon in the gallery to open a window…»

Фріц знову замовк, наче зачаївся. Потім підморгнув Паулінхен хитрим оком:

– Я тобі перекладу. «Ісаак Ньютон два терміни служив у британському парламенті. За два роки, що він провів у палаті громад, він жодного разу не відкрив рота, крім одного разу, коли попросив когось там, на галереї відкрити вікно…»

Даль бурякового поля виблиснула. Над нею пролетів птах, гулко.

– Бачила б ти що утворилося в класі… Мої неслухи й порядні учні піднялися. Всі як один. І зааплодували. А тлумач підійшов до дошки. І розклав біном ньютона, рвучко постукуючи крейдою. За шкільною програмою формула бінома вивчається із степенями N, що дорівнює 2 та 3. Його ж (а+b) був розкладений з добутками десятих степенів до його доданків аж до четвертого ступеню. Бездоганно. Була німа сцена. І я брав у ній участь…Я начеб то рухався, не рухаючись з місця. Наче плив течією загальної тиші, що запала. Як завмерла течія річки. І тут словами не допоможеш... Я відчував шкірою ту поважну увагу, що струменіла з усіх очей йому навстріч… Дивно було те, що він не міг наперед знати про урок математики. Про те, що темою буде саме біном Ньютона. Все вийшло спонтанно.

– Звідки ти все знаєш? – запитав я його, аби розрядити всіх. – А ми тут думали, що в школах соціалізму вивчали суцільний Марксизм-Ленінізм…

– Як раз із тої школи. – посміхнувся він, – у нас була з біса гарненька вчителька англійської. Заставляла нас сумлінно читати. От ми й вивчали за ради неї… Аж на пам`ять різні лемерікси про дівча із довгим носом та вірші Бернса, про прекрасний світ, неповторний. Звісно ж – про любов …

– Багатство його душі, – провадив далі Фріц, – і було у знанні, що світ прекрасний. Поганила світ влада грошей і влада людини над людиною. А це якраз і був наш світ. Світ при владі грошей йому здавався хибним і невірним. Кому це сподобається?

– А чому він був таким?

– Вихований іншим суспільством, соціалістичним. А ще – голос крові заявляє свої права, завжди…

Старий потягнув в себе повітря, забувши про сигару. Вони диміла в його схиленій правиці, тоненькою цівочкою вицвілого диму.

– І багато років згадую я наші розмови та наші мовчання.